fbpx

Цінова перевага українських меблів збережеться

Цінова перевага українських меблів збережеться

У розповідях уже кількох представників компаній, котрі мають вагомі експортні здобутки, почала все тривожніше означатися проблема, що набуває уже загальногалузевого масштабу. Це – проблема відтоку працівників із меблевих виробництв, а відтак і нестачі кваліфікованих кадрів, котра стає гальмівною й для нарощування меблевими компаніями свого експортного потенціалу. Прозвучала вона і в розповіді про зовнішньоекономічну діяльність ТОВ «Старокостянтинівська меблева фабрика», яку ми почули від її керівника Костянтина Демида.
Строкостянтинівські меблярі перші спроби продати свою продукцію за межі України почали робити не так давно – років три тому. Засіб привернути увагу до своїх виробів обрали, можна сказати, традиційний, доступний і доволі ефективний – демонстрували їх на галузевих виставках. Першим потенційним клієнтом «вималювалася» одна крупна німецька корпорація, але такій удачі раділи недовго, бо швидко з’ясувалося, що насправді то – примарна вдача: були виставлені такі цінові умови, що фабриці довелося б працювати собі у збиток. Такий експорт привів би компанію до банкрутства.
Ті умови, які запропонував наступний, латвійський, клієнт, виявилися для фабрики прийнятними, і з моменту укладання угоди з ним (це була невелика мережа меблевих магазинів) фактично й почалася експортна історія старокостянтинівської компанії. Латвійці брали для продажів у себе доволі широкий асортимент меблів для дому, які могли запропонувати старокостянтинівські меблярі. Вони їх повної мірою влаштовували: й дизайном, і якістю, й контрактними умовами. Не влаштовувала тільки робота української митниці. Її забюрократизованість та заформалізованість. Це так «дістало» латвійців, що вони змушені були переключитися на закупівлі польських меблів, позбувшись у межах єдиного європейського економічного простору будь-яких митних бар’єрів, тим більше таких, як українські.
– Із зміною президентської влади митна ситуація не покращилась?
– Можна сказати, що, на жаль, суттєво не покращилася. Значна кількість бюрократичних та інших незрозумілих митних процедур продовжують ускладнювати ведення бізнесу як меблевикам-експортерам, так й імпортерам, погіршуючи їхні стосунки із європейськими клієнтами й партнерами, для яких за таких умов значно комфортніше працювати з польськими виробникам у межах однієї економічної зони. Але треба відзначити, що покращилась ситуація в банківській системі – із набуттям чинності закону «Про валюту та валютні операції». Адже тепер ми не зобов’язані продавати 100% валютної виручки, отже можемо більшою мірою використовувати ці кошти для придбання імпортної сировини.
А загалом, конкурувати з польськими меблярами українським вдається переважно нижчою ціною на свою продукцію, котру своєю чергою вдається сформувати завдяки нижчому рівню українських зарплат. Але ця перевага починає втрачатися. Костянтин Демид аргументує таку тенденцію, виходячи з реалій, що характерні для їхньої компанії:
– Українці масово виїжджають із Батьківщини. Це дуже загострює проблему кадрів, передусім кваліфікованих. Аби наша фабрика не стала жертвою такої еміграції, ми змушені будемо піднімати заробітні плати своїм працівникам хоча б до рівня польських, що, звісно, зробить дорожчою нашу продукцію, й вона може перестати конкурувати з польською, перестане бути привабливою для країн Євросоюзу, покупці з яких якщо й мирилися з українськими митними незручностями, то тільки тому, що українські меблі могли купити дешевше, ніж вироблені в країнах ЄС. Отже розвивати експорт мас-маркетингової продукції в таких умовах стане практично неможливим або неймовірно складним. Вимальовується така дилема: або не піднімати зарплату своїм працівникам і втрачати професіоналів, або піднімати – і втрачати зарубіжних клієнтів, яким цікава наша продукція завдяки її ціні. Між цими двома умовами й доведеться шукати компромісу.
– Мало оптимізму у ваших словах…
– Можливо, й так, однак перспектива не є такою вже й безнадійною. Польські меблярі зараз так само постали перед необхідністю піднімати на своїх підприємствах зарплати, отже в результаті їхній рівень піднятих зарплат знову стане вищим нашого піднятого рівня. Тобто цінова перевага українських меблів все одно збережеться. На це й надія.

Рубрика “Історії успіху” започатковано в рамках грантового проекту за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, назва проекту: “Підвищення рівня співпраці та довіри при спільній участі у міжнародних та національних державних закупівлях ” – TENDER TOGETHER.

Share This: