fbpx

Дерзайте, меблеві Колумби!

Дерзайте, меблеві Колумби!
Компанія DDK Furniture – експортер відносно молодий: із 2016 року веде свою експортну історію. Втім, у цій справі не часовий чинник визначає досвідченість. Можна й за півроку інтенсивного експорту набути достатньо досвіду, щоби новачкам давати корисні практичні поради.
Компанія «DDK Furniture» не схожа на більшість тих колег, котрі вже розповіли на нашому сайті свої експортні історії, тим, що почала експортувати не меблеві вироби, а заготівки для них. «Оброблений пиломатеріал для меблевих компаній», – уточнив фундатор компанії Leonid Kulyk, з яким ми й мали розмову.
Азійський ринок для більшості з компаній, які охоче поділилися за нашого посередництва з колегами своїми експортними стратегіями й тактиками, як і американський, поки що тільки у перспективних планах, а от «DDK Furniture» з нього й розпочала освоєння зарубіжних ринків. «І це тому значною мірою, – каже мій співрозмовник, – що я завдяки певним обставинам краще був обізнаний з ринками країн Азії, ніж із європейськими, хоча вони й ближче.
Отже, Китай, Південна Корея, Тайвань, Індонезія. Географія солідна, країни вагомі в меблярському сенсі. Особливо Китай та Індонезія – визнані не лише азіатські меблеві лідери, а й світові. Їхні потужні меблеві галузі потребують для безперебійної роботи чимало деревної сировини й меблевиробних заготівок. І це вигідно для європейських постачальників таких матеріалів у всіх відношеннях: значні обсяги продажів – вигідно раз, значні обсяги продажів – вигідно й ще раз, бо вони зручні для контейнерних перевезень, адже геть невигідно малі партії переправляти на великі відстані.
«Налагодивши експорт у названі країни, й далі вирішили просуватися азійським континентом – в бік Індії й Пакистану, – продовжує розповідь Леонід. – Почали шукати там потрібні контакти й налагоджувати їх. Нам цікавими були не лише виробники меблів, а й тамтешні трейдери, котрі мають свої склади, отож стають практично посередниками між нами, постачальниками, й азійськими меблевими виробництвами».
– Що то за меблеві заготівки, яких не вистачає азійських меблярам, чим ви вигідно й скористалися? З яких порід дерева?
– Сосна і ялина були в основі наших азійських поставок. Зрідка наші клієнти замовляли й дубові напівфабрикати.
– Сосна та ялина використовувалися явно не для виробництва елітних меблів…
– Так, їх використовують наші клієнти для дуже простих і дешевих виробів, як-от садові й вуличні меблі, стелажі різного призначення і навіть для палетної продукції. Ми досить швидко збагнули, що буде вигідним й самим виробляти із своїх же заготівок такі прості речі, як ті ж стелажі, й вони стали ще одним нашим експортним продуктом. Зібрані нами в Україні стелажі конкурентніші, ніж такі ж, але зібрані з наших деталей у тому ж Китаю, бо там дорожча робоча сила, тож їхній продукт в кінцевому результаті дорожчий. Якби те ж саме хтось робив у Європі, де робоча сила ще дорожча, він із своїми стелажами просто вилетів би в трубу, тому такі речі – продукція третього світу. Й України. Такі реалії.
До речі, наші стелажі, про які мова, – продукт, більшою мірою орієнтований усе ж на Європу. І ми тут у вигіднішому становищі, ніж, скажімо, китайці. Наша стелажна продукція за собівартістю й так дешевша, по-друге, ми географічно ближчі до європейських ринків, отже логістичні затрати менші й, по-третє, «зроблено в Україні» означає «зроблено в Європі», що для європейців важливо, бо вони, як і всі, насторожені по відношенню до китайської продукції.
– Сталим є уявлення про те, що дорогою є доставка товарів у ті віддалені від нас краї азійського континенту, де Китай, Корея, Індонезія, тому це лякає експортерів-початківців.
– І даремно. Якщо відправляти продукцію в Китай контейнерами, то вийде дешевше, ніж доставляти те ж саме автотранспортом до Європи – в Голландію чи в Німеччину, приміром. Доставка контейнера із Києва до Шанхаю обійдеться не більше 1300 доларів, а автомобільне перевезення товару до Голландії може коштувати й усі дві тисячі.
– Можна назвати ті азійські ринки, які ви освоїли, стабільними?
– Абсолютною стабільністю сьогодні в світі не відзначається, мабуть, жоден ринок. Змінюється світова кон’юнктура, стрибають і падають ціни, змінюються економічні умови як в певному регіоні, так і в конкретних країнах – не тільки в країнах-імпортерах, а й експортерах, – тому ринки – дуже «рухливі» організми. З огляду на це й ми весь час тримаємо свою «експортну руку» на пульсі ситуації й коригуємо тактику зарубіжних продажів.
Приміром, нинішня ситуація для нас дуже неприємна й збиткова: ціни на деревну сировину в Україні не змінилися, а на світовому ринку вони впали суттєво – на 30-40 відсотків. От і мудруй – як бути? Втім, нічого втішного вимудрувати не вдалося, й кілька важливих для нас ринків практично втрачені.
На традиційне завершальне запитання «Освоєння яких ринків у планах компанії?» Леонід відповів, скажу відверто, очікувано (так відповідав на чи не кожен другий експортер, з яким ми спілкувалися в рамках проекту «Експортні історії»): на прикметі американський континент і передусім ринок США, як найбільш маржинальний із усіх світових, із найбільшою купівельною спроможністю. Справді, ні для кого це не секрет, така привабливість очевидна. Тож хто там ще не присутній своїми товарами, передусім прагне туди. Ну, що ж дерзайте, меблеві Колумби, здійснюйте власне відкриття Америки, і ми за вас порадіємо.

Рубрика “Історії успіху” започатковано в рамках грантового проекту за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, назва проекту: “Підвищення рівня співпраці та довіри при спільній участі у міжнародних та національних державних закупівлях ” – TENDER TOGETHER.

Share This: