fbpx

Можна й «обпектися»

Можна й «обпектися»
Інколи прагнення – й чого приховувати? – спокуса стати експортером примушує меблярів переорієнтовувати своє виробництво на вироби, займатися якими часом, і в планах не було. Експортна історія меблевої фабрики «ЛОРІ» саме так і почалася.
– Випадково «підвернувся» клієнт, німець, – пригадує керівник компанії Олександр Зелений, – який запропонував, дізнавшись, що меблярі, виготовляти для продажу в Німеччині стільці. Ми, звісно, не довго думаючи, погодилися – раз експорт сам «у руки пливе». А вже потім, коли сплеск ейфорії влігся, стали думати, як же зробити експортну модель, якщо стільців ніколи не виробляли. Меблярі знають, що стілець – насправді чи не найскладніший в технологічному сенсі меблевий виріб. А тут не тільки треба було вчитися виробляти стільці в принципі, а й так, аби прем’єрна модель сподобалася не тільки замовнику, а й відповідала всім європейським стандартам. Їздили вчитися в Чернівці, в Руську Поляну на Черкащині, в компанії, які авторитети в цій непростій меблярській справі.
Досить довго – місяців три – готували першу зарубіжну поставку, першу фуру: бо вчилися й виробництву стільців, й митно-логістичні «премудрості» опановували. Звісно, в цілому вчилися не з нуля, адже вже були деревообробниками із досвідом і меблярів, і столярів.
І ще нюанс: пропозиція німецького замовника була на той час такою для нас бажаною, що погоджувалися на всі його умови. Не зовсім вигідні для нас. Якби такі запропонували нині, однозначно відмовилися б.
– Що б вас нині не влаштовувало з того, що було тоді запропоновано першим зарубіжним клієнтом?
– Він вимагав в ультимативній формі ексклюзивності, щоб більше нікому ми не продавали таких стільців. А коли Європу накрила криза 2008 року, «німець» знову нас почав «пресувати» – понизив закупівельну ціну. А згодом і зовсім перестав робити замовлення: мовляв, упали продажі. Ми були в шоці від такого непартнерського вчинку, адже під стільці, під його потреби ми переорієнтували все виробництво. Перевірена злетами й падіннями столярка й того критичного для «ЛОРІ» періоду вкотре виручила.
Втім, коли «німцю» знову стало вигідно купувати полтавські стільці, ми забули про його непартнерську поведінку, пробачили й почали новий етап співпраці. Ще й столи поставляли.
– Можна тільки дивуватися вашій витримці…
– Якщо підходити формально, то німецька сторона угоди не порушила, адже в ній зазначалося: якщо не буде збуту стільців, клієнт перестане замовляти чергові партії, і це не буде порушенням угоди. Інша справа, що ми ж самі на такі – знову таки невигідні з погляду сьогодення – умови погодилися.
– Експорт заради експорту, без очевидної бізнесової вигоди, може бути тільки тимчасовим – аби навчитися торуватии шляхи на зарубіжні ринки…
– Так. А у нас таке експортування тривало аж до 2011 року, коли наш терпець таки увірвався. А увірвала його остаточно й зовсім нахабна поведінка – навіть язик не повертається сказати – партнерів. Запропонували нам німці виробляти столи-стільці з їхнього щитового матеріалу: мовляв, так вигідніше буде і для вас, і для нас. Погодилися. Але ж деревину прислали нікудишню, з якої не зробиш не те що виріб європейського рівня, а й «гаражного». Викликали їхнього представника, аби переконався, що не даремно нарікаємо. «Щоб не зупиняти виробництва, замініть бракований щит на ваш, а ми доплатимо за це», – запропонували. Що ж, резонно. А коли дійшло до доплати, – ні, нічого, мовляв, не знаємо. Тобто в черговий раз нахабно скористалися нашою довірливістю, нашим сподіванням на добросовісне партнерство.
Дерли з нас і штрафні санкції не по-партнерськи. Якось у тисячній партії стільців знайшли штуки три з пошкодженою упаковкою й десь трохи дряпнуті – таке трапляється часом при далекому транспортуванні й перевантажуванні. Всю партію відкликали з торгових мереж, змусили нас приїжджати переупаковувати, ще й чималі штрафні санкції виставили. Отакі вони, зарубіжні клієнти.
Зараз у нас в замовниках скандинави. Поки що нарікань немає. Можливо, вони більш лояльні в принципі, та й ми вже не ликом шиті: знаємо вже достеменно – що, де, як і почім.

Рубрика “Історії успіху” започатковано в рамках грантового проекту за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, назва проекту: “Підвищення рівня співпраці та довіри при спільній участі у міжнародних та національних державних закупівлях ” – TENDER TOGETHER.

Share This: