fbpx

УАМ в обличчях: як перебудовувати бізнес-моделі під потреби воєнного стану, поєднуючи свої бізнесові інтереси, заходи безпеки і соціальну відповідальність розповідає Мирослав Кошун, власник компаній «Koshun Pallets»,  ТОВ «Кошун Трейд» та «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс»

В Європу  – піддони, з Європи – «гуманітарку»

Зараз деревообробники, а отже й меблярі-члени Української Асоціації Меблевиків, котрі мають можливості в умовах російської агресії продовжувати виробничу діяльність, добровільно, тобто соціально відповідально, беруть на себе ще й волонтерські клопоти. Про одну з таких компаній і буде ця розповідь.

Точніше про групу компаній Мирослава Кошуна із Закарпаття у складі  «Koshun Pallets»,  ТОВ «Кошун Трейд» та ТОВ «Вуд Палеттен Експрес-Сервіс».

Провідна із них – «Koshun Pallets» –  є сертифікованим виробником EPAL-піддонів і має ліцензію на ремонт піддонів згідно із стандартами Європейської асоціації піддонів. Значну частину продукції експортувала й продовжує експортувати в країни Євросоюзу. Власне, нині, за словами Мирослава Кошуна, зовнішні ринки залишилися єдиною можливістю збуту палет, бо українські клієнти, опинившись в зоні воєнних дій, практично припинили функціонування.

– Той факт, – конкретизує пан Мирослав, – що ми змогли й в умовах війни працювати без жодного дня простоїв і регулярно поставляти продукції зарубіжним клієнтам є наслідком того, що заздалегідь підготувалися до можливих нештатних ситуацій.  Передбачили можливі ризики, головний із яких функціонування в умовах війни. Склали карту ризиків і рік готувалися до моменту необхідності її задіювання. Значна увага приділялася логістиці – забезпеченню експортної доставки палет. Із цією метою розроблялися схеми й механізми трансмодальних (тобто не тільки автомобільних) перевезень, які в Україні не набули такого повсюдного застосування, як в Європі. З початку війни, коли почався мобілізаційний та інший відтік автоводіїв, ми й задіяли підготовлюваний перехід на трансмодальну схему експортних доставок своєї продукції, тобто вдалися й до залізничних перевезень територіями країн ЄС. Зокрема в логістичні центри, що у Відні й словацькому Кошице, на черзі логістичні маршрути до міст Німеччини та Італії.

– Зарубіжна клієнтська мережа не звузилася? Ніхто не відмовився від закупки закарпатських палет?

– Наші давні й перевірені клієнти не спасували перед можливими ризиками, а от частина нових взяла паузу: боїться поки що перераховувати нам гроші під замовлення продукції. Втім, треба визнати, що в перші дні війни й інші взяли тижневу паузу, але швидко переконалися, що ми спроможні і в цій ситуації належно виконувати договірні зобовʼязання, тож відновили з нами співпрацю на основі взаємодовіри, що давно у нас з ними  склалася. Лише на пару днів у нас стався незначний логістичний збій  – якраз через ненадійність у нинішніх умовах автомобільних перевезень. Те, що не довезла частина фур, перевантажили у вагони, й доставка відновилася.

– Мабуть, мобілізаційний та інший відтік кадрів стосується не тільки водіїв, а й інших категорій працівників?

– Так. Саме через це одна зміна у нас, було, «випала» з виробничого циклу, але швидко вдалося доукомплектувати штат, і знову виробництво працює в дві зміни. 

– Тепер зʼявляється можливість заповнювати «кадрові прогалини» людьми із числа вимушених біженців…

– Теоретично – так. А  на практиці можуть виникати складності – через фахову невідповідність претендентів нашим потребам, їхній стресовий стан, ментальні відмінності. Втім, час покаже…

– А тепер розкажіть, що можете й робите ще і як компанія-волонтер.

– Задіюємо свої транспортні можливості для доставки з країн ЄС гуманітарних вантажів, а також для переміщення їх у межах західних регіонів України. По суті, ми тим самим  ще й взяли на себе функції нової пошти, задіявши нові для України трансмодальні перевезення вантажів – і власних, і гуманітарних.

Першого дня війни подбали про безпеку своїх сімей, а вже другого почали вивчати маршрути й функціонування гуманітарних потоків, порядок митних оформлень доброчинних вантажів, і не зволікаючи підпряглися до цієї важливої в нинішніх умовах справи.

І ще одне важливе міркування. Так званий «шовковий транспортний шлях», який проходить по Закарпаттю, нині через відсутність російських транзитів вивільнився. І цим повинна скористатися Україна, аби стати важливою транспортною артерією між континентами.

– А який би меседж ви хотіли адресувати колегам по УАМ і загалом представникам українського бізнесу?

Працювати, як працювали місяць тому, вже не можна. Треба перебудовувати свої бізнес-моделі під потреби воєнного стану, поєднуючи свої бізнесові інтереси, заходи безпеки і соціальну відповідальність перед країною й народом. 

Share This: