fbpx

Загроза від імпорту плитних матеріалів перебільшена? Інтерв’ю з Антоном Курганським, директором компанії «Неман ТМ», українським імпортером плитних матеріалів

Ринок плитних матеріалів у черговий раз сколихнуло невдоволення вітчизняних «плиточників». Вони давно незадоволені імпортною політикою на ньому, котра, мовляв, через створювану нездорову конкуренцію витісняє з ринку вітчизняну плитну продукцію, завдаючи українським її виробникам збитків. Нинішній сплеск невдоволення спричинило те, що уряд нещодавно виключив із проєкта постанови про заходи у відповідь на російські обмеження щодо імпорту українських товарів деревностружкові плити,  затвердивши документ, що дозволяє Росії поставляти ДСП в Україну, тоді як українські плити потрапити на ринок РФ не можуть з 2018 року. Хоча логічно відповідати на російську агресію в торгівлі дзеркальними заборонними заходами. Загроза і в тому, наголошується, що з Росії йде демпінговий імпорт. Як наслідок, вітчизняні виробники собі на шкоду  теж змушені знижувати ціни, щоб не втратити частку ринку.

Не менше претензій у вітчизняних виробників плитних матеріалів і до того, що, мовляв, у демпінговий спосіб імпортується й аналогічна білоруська продукція. Аргументи такі: більшість білоруських виробників фанери та ДСП входять до державного концерну «Білоруська лісова компанія». Для неї, як для держкомпанії, в Білорусі створені умови найбільшого сприяння, бо вона є джерелом отримання валютної виручки.  До того ж, ціна на деревину в Білорусі, на відміну від України, дешевша на 40%. Крім того, підприємства, що входять у концерн «Білоруська лісова компанія», активно фінансуються спеціально створеним Державним банком розвитку. Фактично для таких підприємств не має значення ціна продажу, вони можуть продавати свою продукцію і в збиток, аби лише отримувати валютну виручку.

Один із українських імпортерів зокрема й білоруських плитних матеріалів – компанія «Неман ТM», яка входить в групу компаній «Неман». У її директора Антона Курганського ми поцікавилися його баченням ситуації на вітчизняному рину плитних матеріалів.

На його думку, ситуація – в сенсі дефіциту –  нині на українському ринку плитних матеріалів в останні півроку хоча й не вкрай критична , але вельми загрозлива.  А що стосується конкретно МДФ, то її дефіцити справді критичний. Що ж до ДСП, то особливо відчувається нестача в деяких декоративних групах, яких потребують передусім меблярі для створення ексклюзивних меблевих колекцій. Причиною тому стали зокрема й карантинні обмеження, в яких опинилася економіка і які порушили логістичні поставки матеріалів, використовуваних у меблярстві та будівництві. В тому числі й плитних. Тому наповнення ринку імпортними плитними матеріалами, впевнений Антін  Курганський, аж ніяк йому не на шкоду й жодним чином не спотворює його. Щодо демпінгової торгівлі білоруськими плитами, в чому звинувачують імпортерів українські «плиточники», він відповів так:

– При формуванні цін на плитні матеріали як білоруського виробництва, так і імпортованих, скажімо, з Туреччини, ми завжди орієнтуватися на потреби та можливості наших клієнтів, для яких важливо, аби їхня продукція була конкурентною на зовнішніх ринках. Треба розуміти, що будь-яке посилення митного тиску на імпортовані плитні матеріали неодмінно завдасть шкоди передусім українським меблярам і «дверникам». 

Звинувачення в тому, що імпорт білоруських плит є загрозливо демпінговим, явно перебільшене. Якщо говорити, приміром, про білоруську МДФ, то в останні три місяці ціни на цей матеріал відсотків на 35 зросли. Починаючи з серпня минулого року спостерігалося щомісячне зростання ціни й на імпортовану ДСП. Отож авторитетно можу стверджувати, що нині плитні матеріали білоруського виробництва не є у більш виграшному становищі на вітчизняному ринку в порівнянні з такими ж матеріалами українського виробництва. До того ж, частка їхнього імпорту (передусім ДСП) настільки незначна, настільки не співставна із обсягами, які постачають на внутрішній ринок українські «плиточники», що смішно говорити про нездорову конкуренцію, збитків від якої вони нібито зазнають. Що стосується МДФ, то тут ситуація трохи інша: обсяги імпорту справді переважають, бо плит вітчизняного виробництва обʼєктивно не вистачає.  І їхня ціна  не є привабливою для меблярів та «дверників», надто тих, хто націлений на експорт своєї продукції.

За нагоди скажу, що ми зараз не маємо змоги імпортувати плити з Туреччини, бо тамтешній уряд почав створювати перешкоди експорту шліфованих плитних матеріалів.

Дешевший (демпінговий) імпорт плитних матеріалів, якщо справді він такий,  – як мовиться, палиця з двома кінцями: з одного боку ним незадоволені вітчизняні виробники-«плиточники», а з іншого – навряд чи цьому будуть противитися користувачі такими матеріалами, котрим це безсумнівно вигідно.  Потрібно шукати прийнятну середину.

А тим часом «плиточники» (за інформацією Сергія Ліщини, співвласника компанії «Українські лісопильні» й активного противника плитного імпорту), не сподіваючись на солідарність клієнтів і сприяння влади, ініціювали в лютому антидемпінгове розслідування щодо імпорту в Україну деревостружкових плит походженням з Росії і Білорусі. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийняла до уваги цю аргументацію й порушила антидемпінгове розслідування проти російських і білоруських ДСП.

Share This: