Із початком війни виробництво львівської компанії «Bentko Furniture», котре має й цех металообробки, було, що називається переведене на воєнні рейки. Зварювали протитанкові «їжаки», інші протитрансортні пристосування для потреб територіальної оборони. Використавши фабричні запаси металу, докуповували, а дещо й люди приносили. Особливо витратні матеріали – електроди, шліфувальні та обрізні круги тощо. Працювали, як і належить, коли ворог в твоєму домі, – з раннього ранку до пізньої ночі. А деревообробні цехи, з розповіді заступника директора компанії Олега Огородника, простоювали, бо клієнти просили відтермінувати виготовлення їхніх замовлень, поки проясниться ситуація – бо, може й взагалі нічого не знадобиться.

Прояснилося місяця за півтора, що найстрашнішого не сталося, але війна надовго. Це стало зрозумілим і замовникам, котрі вирішили все ж закінчували вводити в експлуатації своє новозбудоване житло, інакше жити в когось «в приймах» доведеться довго.

– Мабуть, як і більшість колег із прикордонних регіонів почали активно шукати клієнтів у Євросоюзі?

– Так, передусім, у Польщі, яка по сусідству. Але часто такий експорт важко було й назвати експортом у прямому сенсі. Бо шукали українські компанії, які представляють свою продукцію за кордоном: на виставках, у своїх торгових представництвах, і виготовляли для них виставкове чи різного роду торгове обладнання. Це в найскладніший період «лежачого» вітчизняного ринку нас і виручило – змогли платити працівникам. Вироби були не з простих, бо кожного разу вимагався ексклюзивний підхід – індивідуально під кожну компанію-замовницю, а то й індивідуально під кожен її продукт.

Коли ринок почав оживати й стабілізуватися, почали переважати комерційні замовлення: облаштування кафе, виготовлення сувенірних лавок ь великої кількості біженців, активізувалася торгівля сувенірною продукцією).

– Можна сказати, що «Bentko Furniture» – універсальний виробник продукції як із деревних матеріалів, так і металу?

– Так. Потрібна клієнту тільки кухня  – зробимо кухню. Іншому облаштування будинку чи квартири «під ключ» – візьмемося й за таку роботу. Зараз, приміром, виборюємо тендер на облаштування готелю. Одним словом, не цураємося ніякої роботи, бо не той час, щоб можна було вибирати, що вигідніше, а що хай роблять інші. Навіть мʼякі меблі нам доступні.

– Дивно, що ви нехтуєте для популяризації компанії та її універсальності соціальними мережами, в яких вашу компанію не вдалося знайти.

– Якраз перед війною ми розробляли нову версію фірмового сайту, але не закінчили. Війна відсунула цю справу на задній план. Нині повернулися знов до завершення сайту. Наступного місця, плануємо, він зʼявиться. Ще війна завадила нам викупити приміщення, яке зараз орендуємо за містом, бо локація дуже зручна для меблярства. А також не вдасться відкрити власний шоу-рум, що було запланованим на нинішній рік –  доведеться відкласти цю затію. Бо, знову ж таки, хочеться не орендувати приміщення, а мати власне, а у Львові ціни зараз на комерційну нерухомість дуже високі.

– Із кадрами проблем не маєте? Бо знаємо, що колеги часто через це бідкаються.

– А у нас із кадрами повний порядок. Може, тому, що дуже прискіпливо формували колектив, приймаючи новачків лише за рекомендаціями, вартими довіри. І переважно за  рекомендаціями наших же працівників. Навіть, якщо приходить людина, не обізнана в тій справі, якою доведеться займатися, терпляче готуємо з неї фахівця, впевнені, що з такої людини буле толк, бо вона перш за все за моральними якостями така, яка нам потрібна. Крім того, маємо список надійного резерву і в разі, якщо хтось вибуває із штату з якоїсь причини, нам є ким замінити.

Причому маємо таких людей і в інших регіонах. Приміром, якщо потрібно зробити якісь проєктні заміри в клієнта, скажімо, в Києві, ми доручаємо цю роботу нашим довіреним помічникам в регіонах. Така дистанційна співпраця є взаємовигідною для обох сторін.

Хоча компанія нині вже повною мірою віддана своїй звичній справі, війна, ясна річ, продовжує диктувати свої правила й вимоги, саме тому власник компанії Тарас Бентковський поточні виробничі клопоти поклав більшою мірою на заступника, а сам продовжує активну волонтерську діяльність, а також проходить різного роду військовою підготовку. Зокрема опановує керування дронами. Залучає час від часу й частину колективу до проходження спеціальних курсів і занять (із стрільби, медичної підготовки), аби в разі гострої потреби кожен міг бути корисним воюючій країні.