«Меблярський смак» «Білого яблука»

Відомо, що на колір і смак товариш не всяк. Це з приводу назв меблевих компаній: у кожного засновника-«батька» свої резони в назві свого дітища. У більшості випадків  наші меблярі так «кодують» назвами свої компанії, так абстрагуються, що, якби не знав, ні за що не здогадався б, що вони мають відношення до меблярства. Дехто дає їм власні імена чи прізвища, але щоб писалися вони чомусь латинськими літерами. І зовсім мало таких назв меблевиробних компаній, що тішать слух українською милозвучністю, в яких навіть певна поетичність – як-от «Родинне дерево», «Біле яблуко», «Берегиня», «Мальви». Скажете, що більшість із них про причетність до меблярства чи деревообробки також і не натякають. Так. Але ж як красиво, по-рідному звучать!

Втім, Петро Бурий, керівник полтавської компанії «Біле яблуко» вважає, що назва його дітища, хоча й неявно, а лише натяком, та все ж принаймні дає розуміння того, що компанія  – прибічниця випуску екологічно чистої продукції. Але головний аргумент на користь такої назви, каже пан Петро, – аби вона своєю незвичністю, красивістю, рідкісністю виділялася з-поміж інших – «інтегралів», «квантів», «сіріусів» тощо. Аби була більш впізнаваною і краще запамʼятовувалася. Тобто її фундатором, який, до речі, цікавиться питаннями психології бізнесу, були враховані й психологічні моменти.  

Ідея створення компанії – робити людям добро, –  можливо, й звучить дещо високопарно, але для Петра Бурого вона конкретна і значима. Бо й йдеться не про абстрактне добро, який кожен християнин повинен у житті творити, а втілене в продуктах твоєї праці, які людям потрібні повсякчас і повинні бути для них доступними, комфортними та ще й милувати око. Всім цим критеріям повною мірою відповідає будівнича діяльність, тим більше, що Петро Євгенович  – інженер-будівельник за фахом. Але була й альтернатива – меблярство, яке не меншою мірою відповідає критеріям повсякденної потрібності людям. До того ж, ця сфера  для нього теж не виявилася terra incognita, бо в інституті був курс роботи з деревом, відповідна кафедра.  І альтернатива взяла гору. А тонкощі й секрети деревообробки й «меблебудування» уже пізнавав у процесі безпосередньої роботи в цій галузі. Вагомим аргументом на користь започаткування саме меблевого бізнесу був той, що знайшов однодумців, фахівців-деревообробників, які сформувалися в команду, яка змогла взяти хороший старт, що важливо для початківців.

– Той факт, що «Біле яблуко» виробляє не тільки меблі, а й меблеві комплектуючі – конкретно меблеві фасади, які продаєте колегам-меблярам, якось позначається на вашій меблевій продукції?

– Безумовно. Маючи широкий модельний ряд меблевих фасадів, ми не тільки торгуємо ними, а й самі користуємося, завдяки чому нам значно легше урізноманітнювати зовнішній вигляд наших меблів, ніж компаніям, котрі послуговуються покупними фасадами. Сказати, що наші меблі через це такі ж, як меблі компаній, які купують у нас фасади, то ні. Хоча фасади і є в меблях важливою важливими дизайноутворюючими елементами, але, як мовиться, не фасадами єдиними… 

Виробництво фасадів – це фактор різнонаправленості, який часто використовується в бізнесі: якщо з якихось причин «просяде» один напрямок, то можна триматися на плаву за рахунок іншого. Такою була наша стратегія з початку створення компанії. Був ще один напрямок – надання меблевиробних послуг колегам, продаж меблевих комплектуючих. Але ситуація на ринку, особливо в ковідних реаліях, змінилася, й нам довелося такий сервіс згорнути. Натомість майже вдвічі наростили виробництво фасадів, розширивши і їхній асортимент.

– У вас широкий асортимент меблевих фасадів, але вони однотипні – тільки фарбовані. Цим же ви обмежуєте розвиток цього виробничого напрямку…

 – Треба набути досконалості в одному продукті, перш ніж братися за інший. Такий у нас принцип. Компанії нема ще й десяти років. Тож рано ще від нас очікувати того, що вже під силу старожилам вітчизняного меблевого ринку. Настане час  – освоїмо й інші види фасадної продукції.

– А от у виробництві готових меблів ви різнобічніші – виготовляєте їх для дому, для сектору HoReCa, торгове обладнання. А що у вас в пріоритеті й чому так?

– Більше меблів виробляємо В2В, тобто для бізнесу. І не тому, що із самого початку спеціально на це були націлені. Помалу «обростали» клієнтами і якось так само собою склалося, що В2В-клієнти завжди переважали. Ми до того вже й призвичаїлися й навіть бачимо в тому плюси. Виконувати замовлення для бізнесу простіше, менш проблемно, ніж мати справу з приватним, часто надто примхливим замовником. Бізнес із бізнесом краще розуміються, реалізовують проекти, дружніше, більш по-партнерськи – ніби як одна команда. 

– Проблема з кадрами у вас навряд чи така ж, як у колег із західних регіонів…

– Не скажіть. Скільки, я працюю в меблевому бізнесі, стільки й існує в галузі ця проблема. Але ми давно не очікуємо на те, що на наші вакансії вишикується черга спеців, тому самі для себе готуємо кадри, добираючи молодь, що прагне зайнятися деревообробною справою. Не перебільшу, якщо скажу, що відсотків 60 полтавських меблярів – ті, хто пройшли школу «Білого яблука». Вельми помічною для нас у цій справі стала Школа управління меблевим бізнесом, підтримувана Українською асоціацією меблевиків.