Експорт – сто відсотків!

Сказати про компанію «Avira Limited», що вона експортно орієнтована – як ми зазвичай характеризуємо наших експортерів – це все одно, що нічого не сказати. Вона всю свою продукцію продає в Європі.

Зараз це – натуральний меблевий щит, переважно з дуба, та меблі із масиву, як розповів власник компанії Ран Дрорі. А починали 2001 року, коли була започаткована  компанія, з експорту дубових дощок. Але через кілька років відмовилися від такого експорту, економічно переконавшись, що продажі деревної сировини – не кращий спосіб ведення бізнесу. Вигідніше продавати продукти переробки деревини, товари з доданою вартістю. Тож спочатку організували виробництво меблевого щита з масиву, а не так давно налагодили й власне меблевиробництво.

Ран Дрорі з Ізраїлю. На Батьківщині, до приїзду в Україну, працював у галузі  деревообробки й меблярства. Тамтешня компанія мала бізнесові взаємини з українськими постачальниками деревини – і з приватниками, і з державними лісгоспами, тож коли підприємливий Дрорі вирішив за можливе й вигідне власною компанією зайнятися постачанням української деревини, стало зрозумілим, що ця компанія повинна бути українською. А коли вона стала ще й меблярською, то й поза нашою галузевою Асоціацією залишатися вважав недалекоглядним.

Меблеве виробництво, на якому зосереджена «Avira Limited», має унікальну складову: виготовлення, можна сказати навіть, артефактних меблів із зістареної довгими роками експлуатації деревини. Знову ж таки – дубової. Меблеві предмети – переважно лавки та столи – із зістареного часом дуба мають попит за рубежем. Висока ціна для поціновувачів таких виробів – чинник вторинний,  головне – унікальність, ексклюзивність.

– Деревина, як відомо, відновлювальний природний ресурс, а от зістарена – ні. Все менше залишається обʼєктів, які можуть бути джерелом її постачання. Отже таке меблярство, можна сказати, тимчасове, безперспективне?

– Так можна було б стверджувати, – не погоджується Ран, – якби йшлося про серійне меблевиробництво. Із зістареної деревини ж виготовляються одиничні вироби, тож годі думати, що її запаси в Україні через пару років вичерпаються.

Аби постійно поповнювати її запаси, в нашій компанії створений підрозділ. Так би мовити, пошуковий. По всій Україні  він вишукує старі будівлі, призначені під знесення, купує їх у власників, розбирає, відбираючи дубові елементи, які можуть бути придатними для виробництва особливих меблів та елементів для декорування інтерʼєрів.

Столи, стільці й інші предмети для  сидіння із масиву – вироби звичні для нашого часу, а от корпусні меблі – це вже із меблярської практики, так би мовити, доплитного періоду. Такі меблі, тобто із суцільного масиву, вважаються нині невигідними для серійного виробництва передусім тим, що дорогі й важкі. І все ж знаходяться любителі, серед яких й апологети стовідсоткової екологічності своїх помешкань, котрі потребують таких меблів. На них і орієнтується «Avira Limited», пропонуючи Європі не тільки столи й стільці із суцільного масиву, а й шафи, комоди тощо.

– Повернімося до дубового меблевого щита, який в основі вашого експорту. Без сумніву, не залишився б поза увагою меблярів і щит із інших популярних в меблярстві порід. Приміром, з ясеня. Не плануєте в такий спосіб розширити асортимент і таким чином урізноманітнити свої ринкові пропозиції?

– Таку потребу справді бачимо. Зараз нам цікаві ще берест, той же ясень і сосна. Виготовимо пробні партії й подивимося, як ринок відреагує. Якщо виявить зацікавленість, в якій буде й  наша економічна вигода, поставимо такі види меблевого щита на потік. Тим більше, що технологічно виготовлення меблевого щити з дуба, ясеня  й береста практично не відрізняється. На відміну від сосни.

– А чому ігноруєте український ринок?

– «Ігноруєте» – не те слово. Не ігноруємо, а маємо економічно вигіднішим працювати на експорт. І в ціновому вимірі, і в обсягах поставок, якщо говорити про меблевий щит.