Ті власники компаній, яких війна поставила перед необхідністю передислокації їхніх виробництв в інші регіони країни, добре знають, яка це непроста в нинішніх умовах, клопітна та недешева справа. А що вже казати про столичну компанію «М.А.К.А.Р.» (її продукція відома під торговою маркою «Cubus»), якій торік довелося здійснити аж дві релокації. Про цю релокаційну «одісею» переповімо докладніше із слів її власника Олександра Мидловця.

Склалося так, що компанія має офіс і склад для відвантаження продукції в Києві, а два її виробничих  підпозділи розміщувалися до війни в різних областях: у Рівному та в Малині Житомирської області. З початком війни Малин опинився в пʼятнадцяти кілометрах від зони бойових дій, і треба було рятувати від можливого знищення чи руйнування тамтешній цех. Вирішили перевезти обладнання в Рівне, а там орендувати нове примішення, щоб обидва цехи були в одному місці. Вивезти з Малина обладняння виявилося не так просто: водії фур погоджувалися їхати в небезпечну зону за «космічну» ціну. Врешті знайшли місцевого чоловіка, який погодився на перевезення за більш-менш прийнятною ціною.

Але компанію підстерігала інша неприємність. Коли фура вже була практично в дорозі, власник приміщення в Рівному, з яким було домовлено про оренду, несподівано підвищив її ціну… в пʼять разів. І як тут було Олександру не впасти в розпач?!

Виручили колеги по Асоціації –  компанія «Ескада-М», за що її керівникам Олександр безмежно вдячний. «Ескадівці» дали тимчасовий прихисток прибулому обладнанню, ще й самі його розвантажили. Було орендовано інше приміщення набрана нова команда із місцевих, і виробництво, яке врешті вже було в одному місці,  у травні запрацювало.

І так працювало кілька місяців. Здавалося б, вже все гаразд. Але ні! Муляв Олександру управлінський дискомфорт: офіс компанії і склад у Києві, виробництво у Рівному. Через це безкінечні відрядження, бо потрібна  присутність керівника і там, і там. До того ж, зросли затрати на транспортування готової продекції з Рівного до київського складу. Врешті, все обміркувавши й порахувавши, впевнився: треба й далі групуватися, аби всю компанію зібрати в одному місці – в Києві. І відбувалася з жовтня до кінця року ще одна релокація – в зворотньому напрямку.

– Дійсно, дуже клопітним видався для компанії минулий рік, який, як і для всіх, був складним і без того…

– І тим не менше, ми між цими переїздами встигли ще й побувати на двох міжнародних виставках – в Польщі й Німеччині – за сприяння УАМ, відвантажити першу в умовах воєнного часу партію продукції для «Епіцентру», а також експортне замовлення в Німеччину, для клієнта, з яким законтактували під час першої УАМівської В2В-виставки. Якраз почалися тривалі вимикання світла, генератори ще не були придбані, тому екпортну продукцію пакували для відправки при кишенькових ліхтариках.

– Ваші ліжка простої але надійної конструкції, зокрема й двохярусні моделі, призначені й для вмеблювання хостелів, із початком війни мали б мати підвищений попит. Приміром, для умеблювання примішень для розміщення переселенців – така потреба торік зросла в рази. Ваші переїзди на той час, мабуть, не дозволили вам скористатися такою вигідною для вашої продукції ситуацією?

– Так. Але ми все ж не залишилися осторонь такої соціальної потреби. Фактично на волонтерських засадах на прохання нашої Асоціації виготовили торік шістьсот ліжкомісць якраз для переселенських потреб. Щоправда, нам для цього були надані плитні та компенсовані витратні матеріали. Продовжуємо й зараз співпрацювати з благодійною метою з різними фондами.

– В соціальних мережах ви періодично презентуєте нові зразки продукції. Це розробки експортного призначення?

– Є й такі, але не тільки. Скажімо, зараз лідером продажів і на внутрішньому ринку є модель ліжка ще довоєнної розробки, яке вчасно запустити у виробництво завадила війна. Коли в Рівному налагодили післярелокаційне виробництво, одразу ж запустили в серію цю модель.

– На завершення нашої розмови запитаю таке: чому ви ризикували перміщувати виробництво в столицю, коли по ній ворог почав завдавати постійних ракетних і дронових ударів?

– Віра в перемогу України виявилася сильнішою ризикових побоювань. Скажу більше. Цього року ми почати інвестувати в розширення своїх виробничих потужностей в столиці, вже придбавши нового обладнання на 150 тисяч доларів. Бо розуміємо, що в Україні  неодмінно почнеться будівельний бум, аби відновити зруйноване ворогом, а відтак суттєво зросте й потреба в меблях. Причому в таких, які продукуємо ми. От і прагнемо до того часу бути готовими відгукнутися на майбутній соціальний запит.