Столична компанія «Грейд-Плюс» із числа тих членів УАМ, які активно користаються тими можливостями розширити канали збуту своєї продукції через участь у міжнародних виставках, які надає Української асоціації меблевиків,  таким чином сприяючи вітчизняним меблярам у нинішніх складних, обмежувальних умовах воєнного часу. Два воєнних роки поспіль вона демонструвала свою продукцію на виставці в польській Познані, а нещодавно влаштувала постійно діючу виставку-продаж своїх меблів у новому Центрі меблів на Оболоні.

– Чим вас привабив цей новостворений торговий меблевий майданчик? – цікавимося у співвласника  компанії «Грейд-Плюс» Олега Лисенка (його бізнес-партнер – Едуард Холод).

– Якраз своєю новизною в організації торгівлі й привабив. Це перший торговий центр, який пропонує чотири меблевих концепти на одній торговій площі. В один із цих концептів – житлових меблів – вдало вписалися й меблі різного призначення нашої торгової марки «Грейд». Торгову площу в оновленому Центрі меблів ми заповнили теж своєю оновленою колекцією виставкових зразків. Оскільки кухні в ній домінують, то й тут же облаштували зону їхнього проєктування.

– Ваша участь у польських виставках означена тим, що Польща для «Грейд-Плюс» є пріоритетним зарубіжним ринком?

– У Польщу ми дійсно продаємо значну частку експортної продукції, але не тільки в цю сусідню країну. Меблеві виставки в Познані міжнародного формату, тому, беручи в них участь, розраховуємо надбати не лише польських клієнтів.

– За підсумками участі в кількох міжнародних виставках  такі розрахунки підтвердилися?

– Якби не мали позитиву, то й не заморочувалися б цією клопітною справою. Але від початку контакту із потенційним клієнтом на виставці до кінцевого результату – укладання з ним контракту – часом тривалий і непростий шлях. Процес передбачає здебільшого очних перемовин безпосередньо власника компанії з потенційними клієнтами, а з цим нині проблема. Передусім у підприємців-чоловіків. Телефонні перемовини не дають того ефекту, що спілкування тет-а-тет. Тому в умовах війни й участь у зарубіжних виставках буває не такою результативною, на яку хочеться очікувати. Але дякуємо Асоціації, що хоча б маємо те, що маємо, завдяки її виставковому сприянню.

– Війна для значної кількості українських експортерів змінила взаємини із зарубіжними клієнтами. Не в кращий спосіб – деякі зрослі логістичні затрати не захотіли ділити навпіл із українським постачальником; практично всі, страхуючись від ризиків, зробили жорсткішими умови розрахунків. А деякі й зовсім відмовилися від української продукції. Це характерно й для ваших зарубіжних контрагентів?

– Та ні, стосунки  у нас залишилися такими ж партнерськими, як і до війни. Для них головне – аби були стабільними поставки. Нам вдається забезпечувати таку стабільність.

Ясна річ, у перші тижні війни, як, мабуть, і вся наша галузь, компанія взяла паузу, але вже в березні-квітні повідомила клієнтам, що відновлює роботу й поставки продукції. Ця пауза практично не вплинула негативно на наші взаємини з іноземцями. Так само й з українськими клієнтами, що й дало змогу компанії на кінець минулого року  досягти відсотків сімдесяти довоєнного рівня обсягів виробництва.

– На своєму сайті компанія себе позиціонує, як таку, для якої «розвиток – це головний девіз». Таке твердження не зазнало змін?

– Твердження – ні. А от що стосується темпів і масштабності розвитку, то вони поки що не такі, які раніше були звичними для компанії. Вже в кінці 21-го року, коли було зрозуміло, що над Україною згущуються хмари можливої російської агресії, ми скорегували наші плани, помітно «підморозивши» деякі значимі для розвитку компанії проєкти. І  наші гірші передбачення, на жаль, справдилися.

Так, масштаби й темпи розвитку поки що не ті, до яких ми звикли, але на місці не стоїмо. І верстатний парк оновлюємо потроху, й складські потужності збільшуємо. Тобто рух у кращу перспективу для компанії є, бо є віра в Україну. Рух цей, правда, обережний дуже вивірений, бо ризиків нині для підприємців значно більше, але ми вирішили все ж ризикувати в деяких речах. Втім, ризикувати помірковано. Ще й з огляду на те, що значною мірою оперуємо кредитними коштами, без яких не обійтися.

Практично у кожного із керівників компаній, про які готуємо розповідь, цікавимося суспільно-громадською складовою її діяльності, яка зʼявилася в більшості з початком війни і не зникає. І не трапилося жодного, якому б не було що відповісти на таке запитання.

Компанія «Грейд-Плюс» та її власники не виняток. Крім звичного для всіх компаній, чиї працівники  на війні, піклування про їхнє належне екіпірування, задоволення інших фронтових потреб, засновники компанії створили благодійний фонд, який  її ж коштами й поповнюється. Із соціальних мереж – бо Олег Лисенко не любить тим хвалитися – довідалися, що восени фонд «Допомагай та перемагай разом з нами» спільно з такими ж  доброчинцями передали лікарські засоби, набори для новонароджених пологовому будинку №1 у Миколаєві, а згодом – харчові набори вихованцям Чернігівського ліцею.