Компанія «FRANKOF» з Івано-Франківщини знана у вітчизняній меблевій галузі як успішний виробник найсучасніших м’яких меблів, продукція якого за дизайном не поступається провідним виробникам Європи, а за якістю набагато краща та надійніша. Варто зазначити, що з недавнього часу компанія розширила свою ринкову нішу, запропонувавши не лише традиційно м’які меблі, а й вироби з масиву. В умовах сьогодення досягненням є не сталість бізнес-процесів у тій чи іншій галузі, а можливість здатність до їх розвитку, зростання та розширення можливостей підприємства. Компанія цю здатність не втратила, в чому ми переконалися, поспілкувавшись із її фінансовим директором Василем Чорномазом.

– Для людей війна – біда, для економіки – криза, що засвідчив стан вітчизняного ринку, особливо в перші, найкритичніші місяці віроломного вторгнення росіян. А кожна, скрута, кожен сплеск труднощів не тільки ускладнює життя, а й мобілізує, вмикаючи закладене природою в нас творче пристосування. У нашому колективі таких людей не бракує, тож ситуація, яка склалася після 24 лютого 2022 року, загнавши в стагнацію вітчизняний ринок, виявила перманентним завданням пошук альтернативи. І хоча вона була очевидною: експорт, знадобилося немало менеджерських зусиль, аби наростити його до такого рівня, аби мати достатньо замовлень для стабільної роботи фабрики. Певною мірою помічним у цьому виявилося те, що до війни у нас уже був досвід експортних продажів у Румунію. Він був незначним, але важливим. Тобто нам уже не доводилося виходити «з нуля» на закордонні ринки. 

Чимало колег із сходу й півдня країни, серед яких були й експортери, які опинилися під окупацією або в зоні бойових дій, припинили роботу, тому їхні зарубіжні клієнти почали шукати інших вигідних партнерів в Україні. В зону їхньої уваги потрапляла й наша компанія, що нам суттєво спростило й прискорило нарощування експорту в ту ж таки Румунію, а також в Молдову, Німеччину, Іспанію, Францію, Словаччину, Польщу.

На сьогоднішній день експорт в Молдову дещо знизився. Економічна ситуація у молдаван і без війни складна, отже й низька купівельна спроможність населення. І меблі тієї цінової категорії, в якій наші (середня плюс), не мають бажаного попиту. Зниження експорту до Польщі також є тенденцією останніх декілька місяців.  Як не дивно, з тієї ж причини. Крім того, існують побоювання пов’язані з воєнною ситуацією в країні, навіть попри те, що ми дислокуємося далеко від фронту.

– Нестача кваліфікованих працівників характерна і для вашого регіону?

– Так. Зменшення кількості фахівців – це ж загальнодержавна неприємна тенденція, викликана війною. Хоча відчуваємо, що останнім часом – принаймні у наших краях –  напруга послабшала. Наша компанія активно продовжує посилювати власні переваги на ринку роботодавців, закріплюючи свій бренд серед потенційних кандидатів  як такий, що є престижним. У нас пристойний для нинішніх часів рівень зарплатні, досить комфортні умови праці. Компанія активно готується до бронювання своїх працівників, і має високі шанси отримати його.

– А тепер розкажіть докладніше  про розширення асортименту продукції і за рахунок налагодження виробництва корпусних меблів та меблів із масиву. Виходить, компанії вдалося наперекір війні зробити такий широкий крок по шляху свого розвитку?

– Так. Війна внесла свої корективи в заплановані  нами терміни введення в експлуатацію цеху із виробництва двох нових лінійок меблів, проте не зупинила цей процес. Ми все досягли бажаного результату, попри всі несприятливі зовнішні чинники. 

Тепер ми можемо реалізовувати комплексні проєкти, що називається, «під ключ». Таким чином завдяки значному інвестуванню в розвиток компанії ми зайняли важливу ринкову нішу, що значно розширило й зміцнило її позиції. Особливо в секторі HoReCa. І ми вже цим скористалися, отримавши крупні замовлення на вмеблювання готелів та ресторанів, зокрема в Німеччині та Словаччині. 

Маючи велику мережу власних салонів в Україні, ми досі більше продаємо продукції вроздріб, але з набуттям можливості реалізовувати проєкти «під ключ» помічаємо, що сегмент HoReCa має перспективу як один із ключових напрямків діяльності для компанії в майбутньому.

– Ясна річ,  такий масштабний проєкт із розвитку компанії потребував значних інвестиційних коштів. Компанія змогла їх акумулювати для цього?

– Значна частка в цьому проєкті наших власних коштів, але знадобилися й інвестиції ззовні. Але довелося заручатися й значною підтримкою з боку держави, що надала на вигідних умовах, передбачених програмою фінансування розвитку переробної промисловості, значний за сумою ґрант, використаний для придбання обладнання для випуску нових видів продукції й подальшого її нарощування.