Нині найбільш дошкульними для львівської компанії «Корпорація меблів» є ті ж негаразди, що й для всіх вітчизняних меблярів, а найбільше – постійна змінність кадрів, від чого й та біда, яку називають кадровим голодом.               

– Через це, мабуть, не вдається утримувати ту конкурентну перевагу, яку декларуєте на своєму сайті,- виконання замовлень у короткі терміни?

– запитали ми у співвласниці цієї сімейної компанії Софії Кізь, з якою мали розмову.

– А от і ні. Ми чи не єдина у нашому регіоні меблева компанія, котрій, попри всі негаразди, вдається витримувати заявлені терміни виконання замовлень. Обіцяють вкластися в обумовлені терміни всі, але не всім вдається.

У нашому колективі є працівники, які мають законне бронювання від мобілізації. Вони й стали наставниками, які доволі швидко й на належному рівні готують до деревообробної роботи новоприйняте поповнення, яке замінює вибулих. Це й убезпечує компанію від кадрових провалів. А  ще чоловік Микола, який є фаховим столяром, може бути підмінним  на будь-якій меблевиробній операції. Принагідно скажу, що свого часу це й було основною підставою започаткування нами саме деревообробного бізнесу.

– Тому-то й не дивно, що «Корпорація меблів» вийшла за рамки суто меблярства, пропонуючи потенційним клієнтам і столярку – сходи, меблеві комплектуючі під замовлення колег-меблярів.

– Так. Нинішні обставини примусили почати працювати із масивом. Причому не лише в столярному сегменті, а і в меблярстві. Звісно, довелося придбати додатково потрібне для цього обладнання. Це поки що прості деревообробні верстати – стругальні, фрезерувальні фугувальні та інші (всього шість), з якими можна вже було відповідально братися за столярку, закривши весь цикл роботи з масивом. Таким чином і відпала потреба звертатися за чимось до підрядників. Із часом, якщо з’являться фінансові можливості, будемо оновлювати верстатний парк більш технологічно складнішим сучасним обладнанням.

Окремо скажу про сходи. Через брак кадрів практично всі столярні майстерні в місті, які спеціалізувалися на цих виробах, припинили їхнє виробництво. А нам вдалося знайти й зберегти досвідчених столярів, і зараз ми є лідерами місцевого ринку в цьому сегменті виробів.

– Які ще зміни, характерні для нинішнього часу?

– Ми активно почали працювати з інтерʼєрними дизайнерами. Якщо раніше нашими замовниками були кінцеві клієнти, то зараз половина замовників  – дизайнери. І це є сучасною ринковою тенденцією, в яку наша компанія вдало вписалася.  Для виконання  як приватних замовлень, так і корпоративних, бо компанія однаково успішно працює в обох напрямках.

Змінювався й рівень конкуренції. До війни він був у нашому регіоні досить високим. У перші місяці війни – дуже низьким, а нині відчутна тенденція до його зростання. Вона спричинена тим, що сюди, на захід, перебазувалися меблеві виробництва із інших регіонів, освоїлися вже тут і почали складати конкуренцію місцевим меблярам.        

– Якщо говорити про окремі види меблів, то  у вас в пріоритеті кухні. Це складні об’єкти, вимагають значного дизайнерського вкладу в їхню реалізацію. Маєте власних дизайнерів чи тепер, коли ви реалізовуєте значну кількість готових дизайнерських проєктів, можна обходиться й без штатних?

– У нас є свій дизайнер. Як може компанія, яка продовжує виконувати й приватні замовлення, обходитися без дизайнера? Ми всім клієнтам пропонуємо дизайнерські послуги, проте не в претензії, коли клієнт приходить із готовим дизайн-проєктом.

– Невтішна ситуація на вітчизняному ринку – особливо у перший рік війни – примусила наших меблярів у спішному порядку шукати виходи на зарубіжні ринки. Перед вашою компанією не постала така необхідність?

– Ми не є виключенням, але поки що не готові до експорту. Придбання такої кількості столярного обладнання «обмілило» наші фінансові запаси,  а без них торувати дорогу на зарубіжні ринки нереально. Але намір такий все ж маємо. Можливо, з весни й приступимо до його реалізації.

– Не забувайте, що наша Асоціація всіляко сприяє компаніям у їхніх експортних устремліннях. Не тільки корисними порадами, навчальними програмами, а у практичному сенсі, організовуючи колективні стенди на престижних зарубіжних виставках.

– Так. Ми ознайомлені з виставковими пропозиціями УАМ.

– Те, що компанія вийшла за межі суто меблярства, розширила свій верстатний парк – незаперечне свідчення її розвитку. А які кроки в цьому сенсі робитимете цього року?

– Найперше – треба налагодити експорт. Вийти на європейський ринок.

– Бажаємо, аби і це й крок був для компанії успішним.