Миколаївська компанія DenLi розшишила географію своєї присутності на мапі країни.  І не тільки для продажів продукції – а це переважно кухонні гарнітури, – а і з виробничою метою. Відкрила ще один виробничий підрозділ у Вінниці. 

«Чому відкрили свою виробничу філію у центрі країни, а не десь на заході, як це роблять переважно ті компанії, які вдаються до релокації, вважаючи, що західні області більш безпечні в нинішніх умовах війни»? – запитали у співвласника компанії Станіслава Федчуна. Він мотивував це логістичною зручністю для компанії й тим, що кадрові обставини так склалися.  А щодо безпечності, то нині вся територія України піддається ворожим обстрілам і руйнуванням, не убезпечена жодна область. Саме тому і не вдавалися до релокації, зберігши офіс і виробничу базу в Миколаєві, а у Вінниці створили допоміжний підрозділ компанії.

– Що маєте на увазі, говорячи про логістичні зручності?

– До війни ми продажами продукції покривами південний регіон країни, на який і були сфокусовані з дня створення компанії. Війна, можна сказати, переформатувала вітчизняний ринок, і компанія постала перед необхідністю пропонувати свою продукцію в Вінниці і в столиці, і на півночі країни, і на заході. А Вінниця якраз географічно зручна для того, аби нам просуватися  у всіх напрямках.

– Вінницький підрозділ аналогічний миколаївському за організацією виробництва?

– Ми відмовилися від формування власного верстатного парку, вважаючи вигіднішим у нинішній умовах організовувати виробництво на умовах аутсорсингу. Послуговуємося технічними й технологічними можливостями таких компаній, як «ВіЯр» та «АГТ плюс», ПКФ «Вибір» та «Максимум плюс» чия верстатна оснащеність така, що вони  здатні  виконувати наші замовлення на такому якісному рівні, якій повною мірою відповідає тим технічним завданням, які ми розробляємо для кожного меблевого проєкту, й тому рівню дизайну, який ми закладаємо в спроєктовані нами меблеві вироби преміум-класу. Їх уже безпосередньо наші монтажники збирають, доставивши клієнту в розібраному стані.

– І що, можна повною мірою обходитися без власного верстатного обладнання?

– Дещо з верстатів ми все ж маємо, але вони використовуються переважно, як допоміжні технічні засоби.

– Виробляєте виключно кухні?

– Переважно, бо з початку війни знайшли доцільнішим зосередитися саме на меблях кухонного призначення. Але зараз здебільшого ми комплексно меблюємо оселі наших замовників корпусними меблями «під ключ». 

– Це були ваші дизайнерські проєкти чи ви вас залучали до виконання своїх проєктів нештатні дизайнери інтерʼєрів?

– І те, й інше. Але навіть, коли до нас звертаються дизайнери зі сторони, технічну документацію, дизайнерську деталізацію виконуємо ми – дизайнер пропонує загальну концепцію проєкту. 

– Експортні цілі перед собою ще не ставили?

– Ставили. Але цю тему ще докладно не пропрацьовували, поки вона на рівні великого бажання. Втім, цього року будемо братися вже  за неї.  Будемо розглядати її в двох аспектах. Можна пробувати базуватися на тих моделях, які вже маємо, але треба мати за кордоном працівників чи представників, які б виконували підготовчу роботу (робили заміри у клієнтів, від яких отримаємо замовлення) і завершальну, тобто монтажні роботи. Завдання, як розумієте, непросте, доволі клопітне. Інший напрямок – створити новий оригінальний продукт. Певні напрацювання вже є, але ще рано його конкретизувати. Скажу тільки, що націлюємося на серійне його виробництво, розуміючи, що в цьому випадку одним аутсорсингом обійтися вже на вдасться, доведеться таки формувати власний верстатний парк. Новий продукт буде і для внутрішнього ринку, і для експорту, але тестувати його будемо, звісно, в Україні.

– У преміум-сегменті не всім, хто в ньому працював, вдалося утриматися в умовах війни. Ваша компанія з числа тих, яка все ж утрималася…

– Тепер я розцінюю як велику удачу те, що перед війною нам вдалося вивести свій продукт на  преміальний рівень. Уже очевидно, що в умовах воєнного стану – як це не дивно може комусь здатися – преміум-сегмент на нашому меблевому ринку просів найменше. Я маю на увазі, скажемо так, поміркований преміум-сегмент, бо його параметри можуть сягати й десятків тисяч доларів за кухню.

– Яким був для компанії минулий рік у порівнянні з двома попередніми і що ще, крім  поступового занурення в експортну тематику, про що ви вже казали, запланували на рік нинішній?

  – Рік був більш сприятливим і результативним – однозначно. І що стосується обсягів виробництва та продажів, і в кадровому забезпеченні відповідно, бо зростаючі обсяги потребують і більшої кількості робочих рук.

А що стосується планів, то хоча б із перспективами експорту визначитися. Завдання справді непросте, тому не варто одночасно братися ще за щось вагоме, аби не розпорошувати зусилля.