Запорізька торгова компанія «Все про двері» є дочірнім підрозділом більш крупного ритейлера – компанії «Sevi-Trade», яка так само спеціалізується на гуртових  продажах вхідних і міжкімнатних дверей, фурнітури й комплектуючих для них та підлогових покриттів (ламінату). Із початком війни й через часткову окупацію області в компанії сталися зміни. Вони й не могли не статися, якщо частина районів і міст області (Мелітополь, Маріуполь, Бердянськ), які традиційно були ринками активних продажів, де компанія мала свої представництва, й досі залишаються зайняті ворогом.

У перші тижні війни, коли на півдні було незрозуміло, як повернеться ситуація, куди ще просунуться росіяни, всі три філії компанії – запорізька, київська та миколаївська припинили свою роботу. Миколаївський філіал вдалося досить швидко й організовано передислокувати на Івано-Франківщину з частиною працівників, які погодитися залишити свої домівки. В Запоріжжі, як розповіла Інна Височина, керівниця напрямку роздрібних продажів, офіс компанії та склад залишилися, але два салони в «Метро» досі не працюють, бо торгові центри розміщені в активно обстрілюваній окупантами зоні. А робота салону в Дніпрі виявилася неефективною через часті оголошення повітряної тривоги, хоча в цілому в області за минулий рік вдалося активізувати продажі.

– Ну, а столичний філіал?

– Його ми навіть почали розширювати, набираючи працівників, бо після звільнення Київщини люди почали (особливо в Бучі, Ірпені) відновлювати поруйновані домівки, і продажі дверей значно активізувалися.

– А з окупованих територій, де були торгові представництва компанії, вдалося евакуювати ваших працівників?

– Частина залишилася в окупації й фактично є для нас втраченою. З ними та з тими, хто виїхав за кордон, хто мобілізований, хто не хотів залишати Миколаїв, кого довелося скоротити як неефективних працівників, набирається чи не половинне зменшення  довоєнного кількісного складу колективу. Але він потроху знову збільшується. Як уже казала, розростається київський філіал, новими працівниками укомплектували івано-франківський.

– У вас є лінійка дверей під власною торговою маркою, хоча сама компанія, як відомо, безпосереднім виробником не є.

– Двері для нас під нашою торговою маркою «Portalino» нещодавно почали виробляти наші партнери. Започаткували ми цю серію як бюджетну, бо відчули зміну в споживчих пріоритетах наших клієнтів. Дуже часто, коли менеджери пропонують клієнтам наші кращі моделі, які були завжди популярними лідерами продажів, замовник просить підібрати щось дешевше. Тому і зʼявилася серія бюджетних дверей.

– А постачальники дверної продукції не змінилися?

– На, жаль, перестав працювати, опинившись в окупації, завод «Новий стиль», який і досі не відновився, тому довелося шукати альтернативу.

– Власне виробництво не плануєте?

– Ще й до війни було таке в планах. Але оскільки й тоді ще до власного виробництва не дійшли, то нині, під час війни, це зробити ще складніше. Але від таких планів не відмовилися й маємо намір, попри всі нинішні складнощі, цей задум все ж реалізувати. Звісно, про конкретні терміни сказати важко.

– А що демонструють продажі підлогового ламінату?

– Помітно відстають від продажів дверної продукції. І головно через те, що на цю імпортну продукції із здороженням долара зросла ціна. Але пригадую, як на початку війни враз активізувалися продажі таких супутніх в нашому асортименті виробів, як різного роду скоби, накидні гачки, навісні замки, засуви тощо. Люди всіляко убезпечували свої домівки, майно.

– А що стосується волонтерської діяльності компанії.

– Як уже зазначалося, перші тижні війни компанія припинила будь-які продажі. Але при цьому не бездіяла: замість продавати вона купувала. Власник прийняв рішення закуповувати продукти – передусім крупи, олію – та медикаменти.  В подальшому із закупленого формували продуктові набори для працівників, а частину продуктів віддали волонтерам, які готували їжу й возили на фронт, і військовому шпиталю. Туди ж пішли й медикаменти. На потреби ЗСУ компанія відала мікроавтобус. Повністю екіпірували нашого мобілізованого працівника, забезпечивши його ще й тепловізором, іншими сучасними військовими приладами. Чекаємо його повернення живим і здоровим  – і обовʼязково з перемогою, в яку віримо і з якою буде остаточне очищення області від загарбників.