Можна було б і не братися за розповідь про кременчуцьку меблеву компанію «Резолют», яка може зникнути із переліку членів УАМ, припинивши своє існування за рішенням її власників. Таке рішення ними прийняте в силу різних причин, спричинених труднощами, яких війна завдає меблевій галузі.

З огляду на сказане можна було й не братися за розповідь про компанію «Резолют», але ми таки взялися. І не стільки про «Резолют», яка ще залишається субʼєктом господарської діяльності в нашій галузі й чинним членом нашої Асоціації, скільки про те, що буде після неї. А що буде, розповів один із співвласників – Сергій Непийпиво. Він має твердий намір залишитися в меблевій галузі, створивши власну компанію, яка стане наступницею нинішньої. Принаймні в тому, що займе її місце в Українській Асоціації Меблевиків, як запевнив пан Сергій.

– У компанії «Резолют» я працюючий співвласник, сферою відповідальності якого було створення інтерʼєрних проєктів, які на виробничому рівні  реалізовувала наша меблева компанія. Та, яку маю намір створити самостійно, також займатиметься реалізацією інтерʼєрних проєктів, меблі під які – за моїм дизайном –  на підрядних засадах вироблятиме одна чи кілька меблевих компаній-партнерок.

Однією з причин нинішнього стану «Резолюта» є та, що компанія спеціалізувалася на меблярстві преміум-класу. Війна внесла суттєві корективи у цей сегмент меблевого ринку. Кількість замовлень цього рівня  значно зменшилися.  Зокрема й тому, що чимало заможних українських родин, які і є нашими потенційними замовниками, все ще за межами України. Отож для подальшого існування компанії треба було змінювати її стратегію, але не вдалося, зокрема і з субʼєктивних причин.

– А на яку меблеву продукцію будете орієнтувати вашу майбутню компанію?

– Розуміючи нинішню ринкову ситуацію і те, що головні її тенденції й тренди залишатимуться в основі своїй незмінними ще не один рік, я хочу розробити універсальні лінійки меблів для серійного виробництва, роздрібні продажі яких закладуть фундамент для зміцнення й  розвитку майбутньої компанії. Звісно, оскільки майбутня компанія буде в основі своїй проєктно-дизайнерського спрямування, то не зникне й виготовлення меблів під замовлення, під індивідуальні проєкти. Це те, що вона перейме від «Резолюта».,

Не приховую, що майбутня компанія буде створена з прицілом на те, що меблярська справа перейде у спадок дітям (старший син вже має живий інтерес до меблярства).

– Похвальна далекоглядність.

– Тільки так і треба. Не секрет, що у дизайнера після пʼятдесяти років зменшується, затухає творча потенція –  він уже природньо не може творити на тому рівні, на якому почувався, скажімо, у тридцять. От я й спішу максимально корисно й продуктивно використати відведений мені природою час для творчих злетів. Тобто створити лінійки меблів, які дадуть мені змогу поставити на ноги майбутню компанію, а сину – в подальшому розвивати її.

– Нині, у справді складних, зокрема й для виробничого бізнесу, умовах, в яких перебуває економіка воюючої країни, непросто дати раду й компанії з досвідом (прикладом чого є «Резолют»), не кажучи вже про те, аби з нуля започатковувати новий бізнес. Не лякають труднощі, зокрема й кадрові, які продовжують в Україні загострюватися з відомих причин?

– Труднощі усвідомлюю, але вони не зупинять. Цілеспрямованій, наполегливій людині вони навіть корисні – краще мобілізовують, примушують генерувати більше креативності для їхнього долання.

Є розрахунок і на ті можливості, які нині пропонує й держава для заохочування у створенні нових бізнесів, і міжнародні фонди для стартапної підтримки українських підприємців. 

А що стосується можливих кадрових проблем, то майбутня компанія, як я вже зауважував, буде більшою мірою проєктною, виробничі потреби якої забезпечуватимуть надійні меблярі-підрядники.

В деталях війна по-різному позначається на «самопочутті» членів нашої Асоціації, хоча в загальному їхні історії схожі. А ця-от зовсім особлива. Печальна, але не упадницька, бо є, як мовиться, світло – в кінці тунеля. Не стане «Резолюта» – буде інша компанія, започаткується нова меблярська історія.