Війна започаткувала нову сторінку не тільки в історії країни, а й кожної вітчизняної компанії, в біографії кожного українця. Внесла корективи в життя, в роботу, в мислення, для всіх стала випробуванням. Тому й не дивно, що наші розповіді під рубрикою «УАМ в обличчях», що стали своєрідними міні-презентаціями чисельних членів нашої галузевої Асоціації, нині зосереджені на тому, як вони почуваються в умовах воєнного стану, і зазвичай розпочинаються із спогаду про той трагічний лютневий ранок.

– Як не дивно, але вранці 24 лютого всі працівники нашої компанії, вже знаючи страшну звістку, були на своїх робочих місцях, – пригадує Юрій Вітюк, співвласник львівської меблевої компанії «Vi.Vitiuk.Furniture», яка є сімейним бізнесом. – Але до роботи того дня не приступили. Ми, власники компанії, вирішили дати можливість людям прийняти важливе для кожного рішення – як далі діяти. І кожен своє рішення прийняв: хтось пішов у військкомат, хтось вивозив родини подалі від міста, що стало обʼєктом  ворожих обстрілів. Це тривало з тиждень. І ми з дружиною Оксаною  вирішили: досить сидіти вдома – треба братися до роботи.

Меблевиробництво відновили не одразу. Розуміли: того, що було до війни, вже не буде, треба пристосовуватися до нових обставин. Розмірковували – як? Щось треба змінювати, від чогось відмовлятися, щось переінакшувати. Отак міркуючи, приймаючи непрості рішення, одночасно прибирали, наводили лад в цехах, вивозити сміття на інший непотріб. Це допомагало впорядковувати думки. Працівників поки не задіювали, але деякі  самі потроху почали долучатися до такого «суботника», дізнавшись, що фабрика не на замку, що там щось роблять.

І за цими нехитрим заняттям приходили до розуміння, що організація роботи деяких виробничих дільниць була недосконалою. І що поки вони в простої, зручніше зайнятися їхньою реорганізацією. Коли з цим тижнів за три впоралися, запросили до роботи колектив. І всі, крім мобілізованих, зайняли свої робочі місця.

Але роботи, на жаль, виявилося не стільки, скільки компанія мала до війни. Значна частина індивідуальних довоєнних замовлень заморозилася: хтось із клієнтів виїхав за кордон, хтось вирішив відтермінувати придбання нових меблів. Тільки й залишалося, що завершувати виконання тих замовлень, які на початок війни були вже в роботі. Але, приємно відзначити, такий невтішний стан, в якому опинилася компанія, що взялася відроджуватися, не деморалізував колектив, а навпаки – згуртував, оптимізував зайнятість кожного. І він був за те винагороджений: потроху почали надходити замовлення. Переважно корпоративні. Вони й допомогли компанії «розправляти плечі», набувати колишньої впевненості в своїй потрібності.

Як зʼясувалося в процесі укладання контрактів, компанії, які опинилися в такій вимушеній простійній ситуації, як і наша, теж вирішили скористатися нею для реорганізації своїх підрозділів, модернізації офісів. Для цього їм знадобилися й нові інтерʼєри, меблі.

І вже нині, на осінь, ми фактично запрацювали на довоєнному рівні.

– І що – виходили на рівень своїх можливостей без будь-яких проблем?

– Меблевий бізнес і до війни не був безпроблемним. Певні складнощі завжди трапляються, але їхнє подолання і є одним із свідчень розвитку компанії. Для прикладу. Уже в умовах воєнного часу нам порадили скористатися можливістю отримання запропонованого державою ґранту на розвиток бізнесу. Ми спробували, бо справді була потреба в придбанні дорогого верстата, а відтак і створення нових робочих місць, але через певні причини спроба виявилася невдалою. Колектив знав про такі плани, розраховував на цей крок у розвитку компанії, тому відступати було негоже. Стали метикувати, де взяти коштів на самостійне придбання верстату, і знайшли не де, а як їх отримати: продали дещо непотрібне, аби придбати потрібне. Придбаний верстат вже працює, керований прийнятими на роботу і навченими операторами.

– А індивідуальних замовлень так само бракує?

– Ні, й  у цьому сегменті ситуація виправилася –  їх побільшало. Влітку повернулися додому ті клієнти, які були за кордоном, впевненіше себе відчули ті, хто боявся гірших наслідків війни, –  і всі відкладені й «заморожені» замовлення вже нами виконані. Жоден із довоєнних контрактів не був розірваний. Тепер виконуємо нові замовлення індивідуальних клієнтів. І не тільки з нашої області.