Полтавська студія меблів і дизайну «Gold&Wood», будучи провідним виробником меблів рідного міста,  успішно умебльовує помешкання клієнтів і по всій території України. Постійно перебуваючи в процесі розвитку та вдосконалення, а також співпрацюючи з найкращими дизайнерами Полтави, її фахівці для кожного проєкту пропонують  індивідуальний підхід, обираючи єдино правильне ексклюзивне рішення.

Війна багато чим зашкодила компанії, втім, як і кожному українському товаровиробнику, кожному бізнесу. Але не зашкодила їй, як завжди, виконувати клієнтські задуми будь-якої складності, ставлячись до меблярської роботи, як до мистецтва. Саме завдяки цьому значною мірою вже в третьому кварталі минулого, провального для вітчизняної економіки першого воєнного року, компанії, як розповів один з її співзасновників – Ярослав Козак, вдалося вийти на практично довоєнні обсяги виробництва. Це серед іншого й завдяки тому, вважає він, що потенційні клієнти кінця 21-го початку 22-го року, які не встигли до війни зробити замовлення, а на початку війни в умовах загальної розгубленості не відважилися, до осені зрозуміли, що фронтова ситуація стабілізувалася, що війна перейшла у затяжну фазу, отже в таких реаліях доведеться хтозна-скільки жити, значить, до колишніх планів треба повертатися, зібрані на них і притримані кошти треба пускати в справу. Й замовлення активізувалися.

– Виробництво кухонь так само залишається пріоритетним напрямком для компанії?

– Свого часу ми справді зробили акцент на виробництві кухонь, і досить швидко, оскільки успішно розвивали цей напрямок, за компанією закріпився імідж перш за все виробника кухонь. З одного боку, безперечно, добре, що нас за це цінують, а з іншого компанія, котра не гірше, ніж кухонні, може виробляти й меблі іншого призначення, стала заручницею цього «кухонного іміджу», якого сама ж і культивувала, що не є таким вже й невигідним нині для нас. Доводиться потроху ламати цей стереотип.

– А тепер розкажіть про виробництво меблевих фасадів, які використовуєте, як комплектуючі не тільки для власних меблевиробних потреб, а й продаєте колегам-меблярам, які самі їх не виробляють. Постачальницька іпостась теж додала компанії слави й авторитетності в галузі. Як справи у вас на цьому напрямку зараз?

– Відносно непогані. І от завдяки чому. Фарбовані фасади виявилися – що засвідчив особливо початок зміни цін на різні покривально-опоряджувальні матеріали нинішнього року – у вигіднішій ціновій позиції. А оскільки компанія завжди віддавала перевагу якраз фарбованим фасадам, то й ми виявилися у більш виграшному становищі. По-друге, завдяки придбанню нового, більш продуктивного обладнання, що в свою чергу дозволило зменшити витрати на виробництво, та покращити якість готової продукції. Можна було б нарощувати поставки фасадів меблярам у західних регіонах, оскільки тамтешні «фасадники», взявши курс на експорт, більшу частину своєї продукції продають за кордоном, але через те, що логістика значно подорожчала (а відстані туди значні), наша продукція там не буде конкурентоздатною. Є й ще один чинник нарощування компанією фасадних продажів. Ми їх почали гуртовим чином реалізовувати через крупні торгові заклади, що торгують меблевою фурнітурою, чого не робили до війни, орієнтуючись на одиничних замовників «гаражного» типу.

– Судячи  з вашої розповіді про стан справ у компанії, не скажу, що зʼявилися стовідсоткові можливості для її подальшого розвитку, але певні все ж проглядаються.

– Так. І ми не забарилися вже ними скористатися. Приміром, для подальшого розширення і вдосконалення того ж фасадного напрямку придбали сучасний багатофункціональний оброблювальний центр. Його придбання було заплановане ще на минулий рік, але війна скоригувала наші плани. Втім, все ж ненадовго їх відтермінувала, що не може не радувати. Буде й далі отак, потроху будемо модернізовувати наш верстатний парк.