Війна тим чи іншим негативним чином зачепила всю нашу галузь, всіх членів нашої Асоціації. Хіба що когось більшою, когось меншою мірою. Ясна річ, ті компанії, що не припинили своєї діяльності в Харкові чи Миколаєві, почуваються тривожніше, піддані більшим ризикам зазнати російських руйнувань, ніж ті, що мають прописку, скажімо, на Івано-Франківщині чи Тернопільщині. Власне, про завод меблевої фурнітури з Тернопільщини й піде мова в цій публікації.

Завод меблевої фурнітури «ETERA» із тих членів УАМ, котрі не є меблевиробними – він продукує комплектуючі та фурнітуру для меблярства. Потрібну, як виробникам корпусних, так і мʼяких меблів. І той факт, що завод вже в серпні досягнув довоєнних обсягів виробництва, відрадний не тільки для нього – раді йому й ми, адже він є свідченням, індикатором того, що українська меблева галузь розправляє плечі, й теж прагне в основі своїй вийти на виробничі показники початку року.

– Повернули ми, – розповідає співзасновник компанії Віталій Шмата, – й нашу довоєнну традиційну практику регулярного оновлення й розширення асортименту  продукції. Приміром, вже налагодили випуск металевих ламельних решіток, механізмів трансформації для виробників мʼяких меблів та столів, розширено асортимент декоративної та кріпильної фурнітури. Спонукав до цього запит вітчизняного ринку загалом і потреба в них конкретних наших клієнтів. Певний дефіцит деяких комплектуючих вони почали відчувати через те, що менше аналогічної продукції умовах війни стало надходити на наш ринок.

Нарощування виробництва нашими клієнтами-меблярами  поставило нас перед необхідністю розширити й свої виробничі потужності. І вже зовсім скоро  нова виробнича база площею 3600 квадратних метрів стане до ладу й видасть перші партії фурнітурної продукції.  Допомогла в цій справі держава, надавши компанії солідний фінансовий грант.

У нових складних умовах воєнного часу й господарювати прагнемо по-новому – ефективніше ощадливіше, зокрема взявши курс на налагодження повних, замкнутих  циклів виробництва. І перші кроки в цій справі вже зроблені. Опанували й уже почали виробництво власних труб, якими – поки що частково – послуговуємося для створення вже згадуваних ламельних решіток. На нових виробничих площах повною мірою запроваджуватимемо прийоми ощадливого, потокового виробництва, що базуються на засадах відомої концепції бережливого виробництва lean production. Уже років з пʼять ми в цій темі й маємо певні напрацювання.

– Ті компанії, яких війна позбавила частини клієнтів, котрі або опинилися на окупованих територіях, або перестали функціонувати, зазнавши руйнувань, намагаються зменшення клієнтської бази компенсувати пошуком замовників за кордоном.

– У нас експортна практика незначна – Молдова, Румунія. Та й крайньої потреби в нарощуванні закордонних продажів не було. Ми більшою мірою експортери опосередковані – експортуємо свою продукцію у виробах наших клієнтів. Власне, й місію свою бачимо в тому, аби сприяти українським виробникам у світовому поширенні вітчизняної меблевої продукції. Тим більше, що зараз, як я вже казав, у них потреба у нашій фурнітурі зростає й буде зростати. Передбачаючи це, ми й нарощуємо виробничі потужності.

– Практично у всіх наших розповідях воєнного часу присутній волонтерський аспект діяльності наших асоційованих компаній, бо, мабуть, жодна в цей важкий час випробувань для нашої країни не залишилася осторонь допомоги армії, вимушеним переселенцям. Чим допомагає ваша компанія?

– Є серед воїнів на передовій і наші працівники. Ми постійно з ними на звʼязку й відгукуємося на всі їхні потреби. Передусім, це транспортні потреби. 

Періодично купуємо автомобілі й відправляємо на фронт, бо в тих умовах, в яких транспорт там експлуатується, його надовго не вистачає. Те ж стосується запчастин. Разом із фондом, який створений в регіоні, ми вже відправили на передову – переважно воїнам із нашого краю – вже понад 40 автомобілів, не кажучи вже про набори дрібніших, але також потрібних там речей.