Це наша перша розповідь, в якій йтиметься про компанію, що є частиною міжнародного меблярського холдингу. Назва його «Homegroup», а українського підрозділу – «Морган Феніче», й дислокується він у Квасилові Рівненської області.

Інша особливість «Морган Феніче» у тому, що компанія стовідсотково працює на експорт, спеціалізуючись на виробництві мʼяких меблів. Тобто те згортання вітчизняного меблевого ринку, що сталося з початком війни й досі дається взнаки на території України, практично не зачепило компанію, але ситуація на міжнародних ринках мала прямий вплив на потужності фабрики.

– Тобто це не означає, – уточнює виконавчий директор  компанії Наталія Рутковська, – що ми абсолютно не залежні від реалій тієї біди, якої зазнає країна. Вона нас зачіпає іншим боком: логістичним. І на початку, і зараз. Почав стабілізуватися внутрішній ринок, то ускладнилося знову транспортування продукції на закордон. Для компанії, яка регулярно всю вироблену продукцію експортує, те, що довгий час тривало на кордоні з Польщею, дуже ускладнює роботу.

А якщо казати  про іншу проблему, яка починає наростати, – кадрову, то вона у нас спільна з колегами, така ж, як у всіх трудових колективах в Україні. Для нас вона гострішає в тому сенсі, що почав наростати обсяг замовлень, виконання яких не тільки вивело б уже цього року компанію на довоєнні показники, а й, можливо,  перевищило б їх.

Але ті негаразди, які не обминули де в чому й нас, не стали для компанії критичними. Передусім завдяки тому, що ще більше згуртували нашу чисельну команду. Навчили топ-менеджерів не лише передбачати можливі труднощі, а й   ефективно їм протистояти.

– Чим чисельніший колектив (а у вас до війни він налічував близько тисячі працівників), тим менш відчутні кадрові втрати. Але все ж відчутні. Тим більше, коли «висмикуються» ключові, найбільш досвідчені працівники. Чи можна якось мінімізувати наслідки цього процесу нинішніми можливостями компанії?

– Для нас всі втрати важливі та відчутні. Ми бачимо кілька варіантів роботи в цьому питанні. Перший – розвиток бренду роботодавця. Тобто зробити компанію найпривабливішим роботодавцем у регіоні. 

– Вона й так досить приваблива, якщо взяти до уваги, що ви своїх працівників частуєте безоплатними  обідами, забезпечуєте робочим одягом, власним транспортом привозите на фабрику й відвозите додому, навчаєте новачків меблярській майстерності.

 – Так, все це робимо й в умовах воєнного стану. З метою утримати й нинішніх працівників (звісно, це не стосується мобілізаційного відтоку), й бути привабливими для рекрутингу нових. Бо поставили перед собою велике й непросте завдання: прирости трьохстами нових працівників. Причому вже цього року. Це, в свою чергу, потребуватиме й розширення виробничих площ і збільшення верстатного парку. Як бачите, завдання справді дуже непросте, але цим нас не лякає.

– Крім того, про що йшлося, чим ще можна компанія може бути привабливим роботодавцем?

– Скажімо, реальною можливістю карʼєрного зростання. Крім того, що в компанії щорічно переглядаються посадові оклади у бік збільшення, впроваджена у нас  і система розрядів, яка мотивує працівників зростати професійно, а відтак і в зарплатні. Своєю чергою це сприяє їхній раціоналізаторській ініціативності. Кожна слушна пропозиція не проходить повз увагу керівництва й реалізується.

         Інше завдання: й надалі розширювати поглиблювати lean-процеси у виробництві для більшої його ощадливості та ефективності. А ще для того, аби меблярські операції були і більш комфортними для людей, зокрема і в сенсі культури виробництва. Це потребує додаткових коштів, тому розраховуємо і на ґрантове фінансування, й власники компанії готові вкладати в це кошти, розуміючи, що йдеться про розвиток її українського підрозділу.

Ми свідомі того, що нестача чоловічої робочої сили, яка загострюватиметься до нашої перемоги й залишатиметься відчутно й після, суттєво змінить вітчизняний ринок праці. Багато «чоловічих» вакансій займатимуть жінки, потребуватимуть працевлаштування люди з інвалідністю. Ми вже націлені на те, аби бути готовими до цих кадровоих змін не лише морально, а й аби відповідним чином підготувати до нього виробництво.

– А можливо таке, щоб меблеве виробництво було виключно жіночим?

– Це цілком можливо. У нашій компанії вже зараз половина працюючих – жінки. А загалом для масовішого приходу в галузь жінок потрібне й сприяння держави. Хоча б у частині законодавства, аби змінити деякі положення, що стосуються умов праці жінок з точки зору її безпеки. Меблева асоціація могла б ініціювати такі зміни.

– Той факт, що компанія має міжнародний статус, базується на зарубіжному капіталі, мабуть, дозволяє їй уникати багатьох проблем, які дошкуляють через війну суто українським меблевим компаніям? 

– Це не так. «Морган Феніче» – найкрупніший підрозділ міжнародного холдингу, у складі якого чотири фабрики в різних країнах Європи. Тому наша успішність не лише приклад для інших, а й запорука їхньої підтримки. Бо  й у Європі нині не кращі часи для меблярів. Отже наша лідерська успішність – стабілізуючий фактор для всього холдингу. Вона не є подарунком від холдингу, а результатом нашого самостійного ефективного господарювання.

Не похитнув наших позицій і той прикрий факт, що на початку війни з нами перестала бути в партнерстві знаменита «ІКЕА», поставки меблів якій становили десять відсотків всієї виготовленої продукції. Знаю підприємства, які закрилися через те, що шведи були єдині, хто купував їхні меблі. А наш розрив з «ІКЕА» хоч і виявився найвідчутнішим ударом, якого ми зазнали під час війни, але не став для компанії критичним. А колись, коли компанія тільки започаткувалася, й ми мали «ІКЕА» єдиним контрагентом, але вчасно зрозуміли потребу диверсифікації клієнтів, що, власне, й виявилося рятівним для нас в умовах війни. 

Можу сказати на завершення, що довгі місяці великої війни згуртували велику родину фабрики «Морган Феніче», праця якої є частинкою зусиль всього народу в досягненніперемоги України надворогом. Після таких складних випробовувань ми станемо сильнішими, ефективнішими та проактивними в розбудові вітчизняної економіки та досягнення стабільності наших спільних результатів.