У нинішній час усім українським меблярам важко – як і всій вітчизняній економіці, як і всій країні.  Меблева фабрика «Компаніт» у прифронтовому Запоріжжі, яке частіше, ніж більшість наших міст, піддається ворожим обстрілам, тому жити й працювати тут ризиковано. Але «Компаніт» не перестає меблювати, долаючи й ті  специфічні труднощі, які спричинені ворожим свавільним приєднанням області до росії. Звісно, ні самі запоріжці, ні Україна, ні світ його не визнає, неокупована частина області живе за українськими законами, але фейкова «російськість» області, як розповів керівник комерційного відділу компанії Вадим Семенюк, несподівано спричинила тутешньому бізнесу додаткові складнощі. У взаєминах із зарубіжними клієнтами і партнерами. Деякі перестраховуються, й боячись, що можуть діяти всупереч санкціям, накладеним на росію, не хочуть мати бізнесових взаємин із компаніями, що працюють на територіях, які росія визнає своїми. От і в «Компаніта», який є давнім експортером своєї продукції, виникли через це проблеми. Довідками від Української торгово-промислової палати підтверджували, що компанія дійсно міститься на неокупованій території області й залишається українською. Але й це не допомогло. Довелося вдаватися до складської релокації, аби продукція на експорт відвантажувалася з території сусідньої області. Отакі-от додаткові клопоти.

– У кращі часи «Компаніт» входив у пʼятірку найбільших вітчизняних виробників меблів у сегменті товарів економ-класу. Чимало продукції продавав і на за рубіж. Війна сильно послабила ваші позиції?

– На вітчизняному ринку, безперечно, послабила.  Як, гадаю, й позиції всіх українських меблевиків. А от експорт, попри війну, ми минулого року навіть наростили, що значною мірою компенсувало наше “просідання” на українському ринку. Якщо до війни наш експорт становив десь відсотків 35, то нині співвідношення 50 на 50. І це попри те, що в деякі країни ми перестали відвантажувати продукцію – в Іспанію, в Ізраїль, у Нідерланди, де мали крупних клієнтів. Через торішнє значне зростання логістичних витрат і неможливість доправляти їм вантажі морем через одеський порт. Нині логістика за ціною вже вийшла майже на довоєнний рівень, але колишніх клієнтів поки що не вдалося повернути – мабуть, все ж бояться ризикувати і поки що мати справи з українськими виробниками. А от Молдова, Болгарія, Греція, Румунія, Чехія, Німеччина, Польща, країни Балтії не бояться – їм ми стали продавати меблів більше.

– Ваша компанія серед небагатьох в УАМ має сертифікацію FSC, що підтверджує використання нею деревини законного походження. Вважається, що такий сертифікат – ще одне сприяння нарощуванню експорту. Компанія постійно повинна підтверджувати дотримання вимог цієї міжнародної організації, для чого FSC здійснює щорічні аудити. Вона їх проводила і в ці воєнні роки, попри ризик потрапити під обстріли, яких Запоріжжя зазнає досить часто?

– Так, FSC проводила аудит компанії і торік, і вже інспектори були на підприємстві цього року. Тобто своєї вимогливості вона не послабила і з огляду на нинішнє становище компанії. Але на практиці наявність сертифікату FSC поки не є обов’язковою вимогою для експортних продажів, як і дійсно дієвим фактором їхнього нарощування, скажу так із досвіду нашої компанії. Отримання компанією цього сертифікату було забаганкою одного важливого для нас партнера, вимогами якого було б нерозумно нехтувати.

– Частина членів нашої Асоціації для нарощування експорту, через «просідання» вітчизняного ринку зокрема, почали активно використовувати міжнародні виставки, різні форми своєї участі у них. Деякі вперше цьогоріч не обминули й найпрестижнішу міланську «іSalone», на що не споромогалися і в кращі часи.

– На жаль, нашої компанії серед них не було. У кращі часи «Компаніт» був активним експонентом різних міжнародних виставок. Ми щорічно обовʼязково брали участь у київській та в кількох європейських виставках, але другий рік поспіль змушені пропускати виставкові заходи. Втім, відновити виставкову активність маємо намір. До речі, ми щорічно випускаємо оновлений каталог своєї продукції. Тільки минулий став винятком.

Попри всі ті складнощі, які звалила на компанію війна, попри важкі умови їх долання, меблева фабрика «Компаніт» – а отже і її керівництво,-  як і практично всі члени Асоціації, вагомо продемонструвала свою громадянську позицію через підтримку армії: має «підшефну» військову частину, якій виділила три вантажних автомобілі, п’ять мікроавтобусів та тринадцять  позашляховиків і загалом всіляко допомагає матеріально.