Українські меблярі знають компанію «ІТА» як давнього й надійного вітчизняного постачальника якісних опоряджувальних матеріалів світових марок, а також клеїв, шліферу та шпону. Пропонує не просто всі категорії лакофарбових матеріалів, а й системні рішення на всіх етапах планування, підготовки, виготовлення, опорядження виробів із будь-яких матеріалів і подальший догляд за ними. Меблярі можуть звернутися до її фахівців із будь-якою своєю опоряджувальною потребою і отримають кваліфіковану, аргументовану консультацію. Тут підберуть лакофарбові і клеєві матеріали, які максимально відповідають потребам конкретного меблевого виробництва, розрахують оптимальну їхню кількість та витратність, запропонують тонування ЛКМ у вибраний замовником колір. І навіть у ці непрості часи, що настали для країни, для її економіки, приватного бізнесу із початком російського вторгнення, компанія і надалі дотримується своїх високих стандартів обслуговування клієнтів. Хоча був період – щоправда, нетривалий, – коли вона взагалі припинила свою постачальну діяльність. Ось що про нього розповів співвласник компанії Михайло Опанасенко.

– Працівники, стривожені та розгублені, того трагічного ранку все ж прийшли на роботу, але за неї не взялися. Я зібрав їх і сказав, що зараз важливіше убезпечити свої сімʼї. І лише наприкінці березня – початку квітні, коли у війні стався перелом на нашу користь, і ворог відступив від столиці, більша кількість працівників готова була приступити до роботи, тим більше, що нашим менеджерам ще в березні почали надходити заявки від клієнтів –  і тих, які, як і ми, брали вимушену паузу, й тих, які змогли не зупиняти свого виробництва.

Для мене особисто, людини спортивної,  цей період простою компанії був не менш напруженим і клопітким, ніж довоєнні управлінські будні. Різного роду сприяння військовим і цивільним, які потребували допомоги, часто було цілодобовим. На спідометри транспорту, яким користувалися для волонтерських потреб, і того, який для потреб армії доставляли із-за кордону, були «намотані» тисячі кілометрів. З початком відновлення роботи компанії волонтерські справи вже не стали першочерговими, але не припиняю ними перейматися, тим більше, що нами створений благодійний фонд, функціонуванням якого доводиться опікуватися.

– Дуже відчутною виявилася втрата компаній-клієнтів, які опинилися в зоні окупації й досі там перебувають?

– Відчутною, бо за деякими залишається досить значна дебіторська заборгованість, але не критичною для повноцінного функціонування компанії. Ми до них, ясна річ, претензій не маємо, розуміючи становище, в якому вони перебувають. Підтримуємо з ними контакти, підбадьорюємо, бо деякі виробництва зазнали ворожих руйнувань. Буде перемога – все залагодимо.

– Торік ви послуговувалися ще довоєнними запасами лакофарбової продукції чи вже мали й нові надходження?

– Запас товарів на складі був достатнім для початку роботи після вимушеної паузи, але нам вдалося в короткий час відновити імпортні постачання. Тим більше, що наші зарубіжні контрагенти були в захопленні тим несподіваним для них героїчним протистоянням ворожій навалі, яке продемонструвала Україна, і з розумінням та співчуттям поставилися до наших обʼєктивних труднощів. Приміром, дуже лояльно сприймали відтермінування платежів, коли траплялися такі прикрощі.

Отримували сприяння й іншого характеру. Приміром, наші польські партнери допомагали й матеріально українським біженцям, і з працевлаштуванням в Польщі. Траплялися випадки й фінансової допомоги, але обовʼязково із застереженням не афішувати, якщо кошти будуть використані на воєнні цілі. Є крупні зарубіжні компанії, які чомусь просили взагалі ніде не повідомляти про їхню допомогу.

– А взаємини із клієнтами-меблярами в умовах війни зазнали змін?

– Так. Довелося вносити деякі корективи, в яких не було потреби за мирного часу. Під час війни, коли й ми, й вони перебуваємо під щоденною загрозою бути враженими ворожими обстрілами, вірогідність форс-мажорних обставин, інших ризиків зростає в рази, і це не можна не враховувати в ділових відносинах.  Вдалося порозумітися.