Ведення меблевого бізнесу в непростих умовах воєнного стану в кожної компанії виходить по-своєму. Спільне у всіх хіба лише те, що воно вже не таке, яким було два роки тому. Одним на кінець минулого року вдалося стабілізуватися і навіть вийти на довоєнні виробничі обсяги, іншим в силу різних обставини – переважно обʼєктивних – це ще не під силу, але вони, як мовиться, не зійшли з виробничої дистанції, продовжують меблювати, платити державі податки, шукаючи можливості покращити своє становище. Про одну з таким компаній – столичну «RightWood» і буде ця розповідь.

Для Лєвіних меблеве підприємництво є справою родинною. Меблюють вони двома ФОПами: Олександр, з яким і відбулася наша розмова, керує компанією «RightWood», котра займається основною, деревообробною, частиною меблярства, а сестра Марина очолює компанію, котра зайнята допоміжними операціями – роботою з металом та іншими матеріалами, електротехнічними та монтажними роботами, адже до війни звичним для Лєвіних було виконання комплексних проєктів умеблювання. В цьому ж бізнесі – в помічниках – і їхній брат Анатолій.

Коли Українська асоціація меблевиків і дирекція виставки «Furniture of Ukraine», попри війну, вже 2022 року, почали організовувати участь вітчизняних меблярів у престижних міжнародних виставках у формі колективного національного стенду, через обмежений виїзд чоловіків за кордон перед організаторами постала проблема: а хто ж буде монтувати стенди й експозиції для демонстрації досягнень і пропозицій українського меблярства? Вдалося отримати дозволи для виїзд за кордон для такої нагальної галузевої потреби для кількох чоловіків. Цю групу (бригаду) запропонували очолити Олександру Лєвіну, якого знали як активного учасника й помічника в організації різних корпоративних заходів УАМ.

Досить швидко росла затребуваність цього закордонного монтажного підрозділу УАМ, бо організація колективних поїздок на міжнародні виставки стали регулярними в діяльності Асоціації. Стало очевидним, що він може з користю для вітчизняного меблярства діяти й за межами підготовки виставкових заходів, у міжвиставкові періоди. І бригада Лєвіна почала ще й надавати послуги українським компаніям, які реалізовують зарубіжні меблеві проєкти, але через уже згадувані обставини постають перед проблемою монтажного їх завершення. Таких бригада Лєвіна й виручає.

В компаній-експортерів у нинішніх умовах проблемним є не тільки завершальний, монтажний етап реалізації зарубіжних проєктів, а й початковий: на обʼєкті майбутнього умеблювання, у замовника, потрібно правильно й точно зробити необхідні заміри для виготовлення технічної документації. От Олександр, переїжджаючи з країни в країну, – то бригадою, то самостійно – надає колегам по УАМ послуги й такого характеру. Наш дзвінок застав його у Литві.

– Виконуємо завершальні монтажні роботи для однієї львівської компанії, що реалізовує тут проєкт «під ключ». Все частіше отримуємо такі просьби від колег. Тому вже відчуваємо необхідність кількісного збільшення бригади, аби вчасно задовольняти запити, котрі отримуємо з України, бо вже утворюється черга на наші послуги.Налагодилася співпраця такого змісту і з українським дизайнерами, які зараз працюють за межами країни. Переважно вони до реалізації своїх тамтешніх проєктів залучають українських меблярів, а нас підряджають на виконання монтажних робіт. Звісно, коли компанія, що просила зробити заміри, доручає нашій команді і завершальний етап свого проєкту, монтаж виконується простіше та швидше.

– Який нині кількісний і якісний склад вашої команди, котра фактично стала зарубіжним повпредом вітчизняної меблевої галузі?

– Зараз, на виконанні робіт для колег-львівʼян, трудиться меблева група із приблизно двох десятків чоловік (із них двоє – працівники моєї компанії) і кількісно менша будівельна підгрупа. Найбільше обʼєктів довершували в Німеччині та Австрії, але довелося попрацювати і у Франції, і в Італії, і в Іспанії.

– То справи власної компанії ви передали рідні?

– Та ні. Керівництво моєї залишається за мною, сестра керує своїм ФОПом. Брат допомагає. Звісно, здійснюю ведення бізнесу віддалено – веду телефонні перемовини з клієнтами, роблю закупки матеріалів та комплектуючих, контролюю хід виконання замовлень.

– Створювати виставкові експозиції для інших, знаючи, що твоїх меблів на колективному стенді не буде, – мабуть, робота не з кращих?

– Неправда – робота як робота, якщо її виконувати, розуміючи, що це додаткова можливість заробити кошти, що дадуть можливість привезти на одну із наступних виставок і вироби власної компанії. З таким прицілом і дію.