Приватне підприємство «Гусятинська фабрика меблів «Елегант» на Тернопільщині, отже далеко від  фронту, й, слава Богу, тут не нажахані регулярними ракетними обстрілами, як харківʼяни чи миколаївці. Та все одно війна не обійшла стороною і гусятинських меблярів. І не тільки тим, що кілька працівників мобілізовані. Війна примусила підприємство зайнятися тим, що ще кілька місяців тому не могло прийти в голову й людині з буйною фантазією: приміром, виготовляти озброєння – так звані «коктейлі Молотова» чи шити бронежилети. Втім, по порядку, як розповів про роботу компанії в умовах війни комерційний директор фабрики Володимир Галиняк.

Кілька днів знадобилося керівництву фабрики та її працівникам, аби зорієнтуватися, як жити й що робити в тій жахливій ситуації, яку створила Україні підла росія. Насправді все просто:  хто не взяв до рук зброї, тому треба працювати, займатися своєю звичною справою. От і зайнялися фабричники нею. Відклали безпосередньо меблярську справу й зосередилися на пошитті ковдр та подушок. Ця продукція із їхнього звичного фабричного асортименту. І все-таки вона була незвичною: шилися ці речі не для продажу, як раніше, а в якості доброчинної волонтерської допомоги тим людям, які змушені були втікати від війни у більш безпечні регіони. І поставлялася  не в торгові точки, а доставлялася у пункти прийому потрібних для біженців речей, а також у місцевий військкомат – вже для потреб армії. І то був тільки початок тієї великої волонтерської турботи, яку взяла на себе гусятинська фабрика меблів «Елегант», ставши чи не найбільшим колективним волонтером у регіоні.

Шили, ясна річ, із власних матеріальних ресурсів. Йшли в діло й залишки тканин, поролону, синтепону тощо, що в мирний час навряд чи знайшло б товарне застосування, але війна, відомо, неперебірлива у всьому. Використовували матеріали із власних запасів і для виготовлення інших безоплатних речей на потребу воєнного часу, про які розповідь далі. А чого не мали – меблевиробництво не потребувало – купували додатково за власні кошти. Таким додатковим придбанням були, мабуть, пляшки для займистої суміші – подумалося передусім, – але пан Володимир заперечив: і пляшки свої. І пояснив, що співвласники фабрики займаються паралельно ще й виноробством, то ж пляшки з того господарства. В підсумку за другий тиждень волонтерської роботи виготовили для потреб  територіальної оборони три тисячі пляшок «коктейлю».

Ще одним волонтерським продуктом, далеким від меблярства, стало виготовлення загороджувальних дорожних пристосувань – розтяжок типу звичних для воєнного часу «їжаків». Знову ж таки із металу власних запасів.

А от для пошиття «плитоносок» (так тут називають предмет захисної амуніції бійця, більше відомий як бронежелет) купувати довелося не лише основні матеріали  – куленепробивніпластини-вставки та спеціальну тканину, а й спеціальну швейну машинку для неї. Це був третій волонтерський проєкт, і реалізовуватися він почав із третього тижня війни. Для збереження життя бійців на фронті гусятинські меблярі пошили три тисячі вісімсот «плитоносок», завершивши цю справу у кінці червня.

Через два тижні взялися  й за свою звичну роботу – меблярство. Але знову ж таки за виготовлення того, що потребував воєнний час. Конкретно певний час  налагодили виробництво простих односпальних ліжок, укомплектовані матрацом (так званих «студентських») для умеблювання житла все тих же «внутрішньо переміщених осіб», висловлюючись офіційною мовою. Це були моделі максимально здешевлені, з мінімальною для виробника націнкою. Тобто і в цьому – уже безпосередньо меблярському проєкті – все ж була певна волонтерська складова.

Останнім часом фабрика практично вийшла на свої звичні для літнього сезону виробничі обсяги. Продовжується виробництво недорогих ліжок і диванів, які мають зараз попит, тому фабрика активно поставляє їх своїм дилерам в неокупованих регіонах. Дещо  – через війну й спричинені нею волонтерські відволікання на виготовлення непритаманних її специфіці виробів – відстає в іншому: в розробці нових моделей для оновлення своєї меблевої лінійки продукції. Зазвичай прийнято цим займатися на початку року, весною, коли виробнича напруга традиційно спадає. Цьогоріч  доводиться цим займатися тільки зараз, коли раніше в цей час вже займалися новим каталогом. Затримка спричинена й тим, що довелося в чомусь переорієнтовуватися на нових постачальників. Це стосується деяких оббивальних тканин, механізмів трансформації. Пошук нових, укладання контрактів із ними теж займає певний час.