Прикрою звичністю стала в період війни розʼєднаність мільйонів українських сімей, членів яких обставини розкидали по різних країнах. Не обминула така прикрість і трудових колективів деяких УАМівських компаній. Про одну із них – столичну «Нolz Studio» – й буде нинішня розповідь.

Денис Танцурин, її власник, нині проживає в Чехії, а компанія невеликим колективом продовжує виробляти  меблі в Києві. Коли вона, як і вся вітчизняна меблева галузь, опинилася в умовах, що ринок в Україні практично завмер, і меблярі почали спішним порядом шукати виходи на зарубіжні, компанія «Нolz Studio» змогла зробити це простіше і швидше. Ясна річ, її експортна націленість була передусім на Чехію. І нині сто відсотків виготовлених меблів – це замовлення зарубіжних клієнтів. Не тільки приватних. Бере компанія замовлення й на виготовлення торгового обладнання для магазинів. І відбулося це, як зауважив Денис, значною мірою завдяки консультаційному  сприянню, яке організувала га ґрантовій основі  для «Нolz Studio» УАМ. Допомогла й участь у влаштовуваних Асоціацією тематичних  lean-турах з метою обміну досвідом.

Основа продуктова фішка компанії – авторські кухні будь-якої складності під замовлення, у виробництві яких вона вдосконалюється  понад 20 років. І кожна із майже двох із половиною виготовлених за цей час кухонь не повторила попередні моделі. Монтаж меблів у покупця виконує бригада, сформована й підготовлена в Чехії.  Макет майбутньої кухні у присутності замовника робить не продавець, як це буває зазвичай, а дизайнер, який в подальшому й працює над узгодженим проєктом.

– Чи здатна компанія масштабуватися до виконання комплексних замовлень, що називається, «під ключ»?

– Вже давно ми можемо виготовляти не тільки окремо кухні, а й повністю умебльовувати не тільки приватні помешкання, а й комерційні обʼєкти. Попит на наші послуги  в Чехії значний, замовлень вистачає. Київська фабрика працює з повним навантаженням.

– Нема спокуси податися й на сусідні з Чехією європейські ринки?

– Для цього б довелося організовувати виробництво меблів за кордоном. А масштабування київської фабрики в нинішніх умовах, особливо з огляду на кадровий дефіцит, було б малоперспективною затією.

– Що дало вам змогу досить швидко сформувати чеську клієнтську базу?

– Ми запропонували чехам нашу відмінну українську якість і більш сучасні можливості опорядження меблів із використанням сучасних матеріалів. Чеське меблярство не таке просунуте, як в Україні, тому по ряду позицій відстає від нинішніх світових тенденцій і віянь меблевої моди, от ми й запропонували чехам те, що майже не пропонують їм тамтешні меблеві компанії. Приміром, інноваційне італійське покриття Fenix, керамограніт, кварц замість традиційного штучного каменя, який виходить із моди. А ще використовуємо трендові глибоко текстуровані плитні матеріали.

Українське меблярство більш розвинуте через те, що велика кількість меблевих виробництв різного калібру створюють жорстке конкурентне середовище, що примушує компанії весь час розвиватися, послуговуючись всіма світовими галузевими інноваціями. Теж стосується і постачальників меблевиробних матеріалів і комплектуючих. Приміром, якщо мені потрібен матеріал для, скажімо, стільниці, то з України мені його доставлять значно швидше і за меншу ціну, ніж, якби я замовив його в Німеччині. Парадоксально, але це чомусь так і є.

– Що у вас в найближчих планах?

– У мене особисто – запровадити дещо, що було б корисним для колег-меблярів.

Поширена практика, коли виробники матеріалів, комплектуючих фурнітури та їхні дилери-постачальник  влаштовують семінари-презентації своїх новинок, проводять майстер-класи для меблярів, аби навчити правильно й ефективно використовувати їхні новинки в меблевиробництві. Прикладом такого підходу може бути «Академія Блюм». Щось подібне в онлайн-форматі хотів би проводити і я, але орієнтуючись не на вузькобрендові новації, як виробники, а на більш широке, різнопланове та різнофункціональне  їх представлення. 

Є навчальні програми й проєкти і навіть школа і в Української асоціації меблевиків, але вони управлінсько-маркетиногового спрямування.  А моє спрямування  в інформуванні та подальшій підготовці кваліфікованих кадрів для українського меблярства  буде більше технічного характеру. Можна буде це робити, приміром, спільно з компанією «ВіЯр», під егідою її «Академії ВіЯр». Тим більше, що я вже брав участь  в її роботі як спікер певних тем. Може, УАМ зацікавиться й захоче розширити свою освітню тематику.

– Звісно, чим більше корисних ініціатив буде реалізовуватися в нашій галузі, тим краще. Тож успіху вам.