Для Української асоціації меблевиків нема любимчиків – усі рівні, однаково шановані, мають однакові асоційовані права. І це правильно. Компанія «AZZARE» не виходить за рамки такої рівності, але певну особливість все ж має: вона виконує замовлення УАМ, яка фактично в таких випадках є її клієнтом. 

Про це розповімо далі, а поки що короткі відомості про компанію. Вона була створена як виробник корпусних меблів різного призначення для дому й офісів, а також торгового обладнання – стелажів, полиць тощо. З особливими стараннями й любовʼю завжди в «AZZARE» ставилися до виготовлення дитячих меблів, передбачивши в їхньому асортименті такий рідкісний меблевий предмет, як сповивальний комод. Більше того, компанія ще й пропонує покупцям дитячих меблів мʼяку іграшку-подушку, хоча є виробником корпусних меблів. 

 А нашій Асоціації «AZZARE» допомагає в організації участі в зарубіжних виставках у форматі колективних національних стендів, що, як відомо багатьом учасникам таких заходів УАМ, почало активно практикуватися після початку війни, коли багато наших членів  почали активно переорієнтуватися за зарубіжні ринки. Виготовила на замовлення УАМ виставкове обладнання, яке з певними змінами щоразу монтує, формуючи привабливий національний колективний виставковий стенд. За свідченням директорки компанії Інни Салай, така бізнесова співпраця з Асоціацією дуже допомогла компанії, коли вітчизняний меблевий ринок був у перший рік війни практично згорнутим, через що компанія зазнала значного скорочення меблевих продажів, до критичного скоротилася кількість замовлень.

– До війни, – конкретизує пані Інна, – ми значну кількість продукції реалізовували, беручи активну участь у державних тендерах. А в умовах воєнного часу, коли ціни на все різко зросли, держава тендерні позиції продовжувала формувати на базі довоєнних цін, що зробило нашу пропозицію невиграшною, відповідно й тендерні продажі не стали для компанії надійним джерелом прибутків. Це й змусило нас переорієнтовуватися на різного роду арт-проєкти. Тоді й започаткувалися наші ділові взаємини із УАМ. Перший виставковий проєкт реалізували для Асоціації ще першого року війни, коли вона вирішила, попри напружену ситуацію в країні, представити групу українських меблярів на польській меблевій виставці в Познані. 

– Із монтажем стендів не виникало складнощів через заборону на виїзд чоловіків за кордон, яка, напевно, стосується  й вашого партнера по бізнесу Сергія Федоровського?

– Коли чоловіки-волонтери ще мали змогу тимчасового виїзду, у нас із монтажем виставкових стендів для перших трьох виставок ніякого напрягу не було. Не було, власне, й надалі, бо ми почали командирувати за кордон працездатних пенсіонерів, людей з інвалідністю. А ще залучали місцевих жителів. 

Робота на перших виставках збагатила нас потрібним досвідом, знанням всіх нюансів і особливостей, правил і вимог, які виставляють організатори різних виставок у різних країнах. Це дуже важливо, адже кожен відступ від цих вимог, кожне порушення правил загрожує значними штрафами. Уже достеменно знаючи вимоги організаторів кожної виставки і знаючи, як освоювати орендовану площу, аби уникати найменших відступів від встановлених вимог, зараз ми вже швидше й простіше вправляємося на виставковому майданчику. Відповідно тепер спрощується й обовʼязкове представлення-захист стенду  перед організаторами.

– Дизайн стендів щоразу змінюється? 

– Дизайн стенду для першої виставки, участь у якій УАМ готувала у форматі національного стенду, розробив Дмитро Новіков. Він став базовим, є власністю Асоціації, хоча й зберігається у нас. Але для кожної наступної виставки  до базової моделі додаються якість нові елементи, використовуються нові кольори, інша підсвітка, тощо,  і таким чином базова конструкція оновлюється під потреби конкретної виставки, під потреби учасників колективного стенду, склад яких кожного разу інший. Стенд під конкретну виставку чітко відповідає технічному завданню, яке ми кожного разу отримуємо від дирекції УАМ. Та й орендована виставкова площа національного стенду щоразу інша, і під неї також щоразу треба підлаштовуватися. 

– А ваша компанія – як меблевиробник – брала участь у тих виставках, для яких ви готували стенди? Демонстрували власну продукцію?

– Фактично компанія кожного разу була учасницею виставки, в підготовці якої брала участь, демонтруючи виставковий стенд як продукт свого виробництва. А от свої меблі привозили тільки раз. Частіше не можемо:  поки що бракує фінансової можливості. Стримує не тільки це. Компанія  ще не має технічних можливостей (всього комплексу потрібного обладнання), аби серйозно думати про експорт. Деякі деревообробні операції для нас виконують підрядно компанії-партнери, приміром, відомий «Кронос». Це здорожує наш кінцевий продукт при серійному виробництві. Тому нам вигідніше братися за ексклюзивні проєкти. 

– Ви згадували про арт-обʼєкти, які стали новим напрямком в діяльності компанії. Назвіть приклади вже реалізованих проєктів.

– Це проєкти для багатьох музеїв. Національного музею Шевченка, музею Ханенків, Мистецького Арсеналу. Це не тільки стендо-вітринні вироби, а й значною мірою ексклюзивні арт-обʼєкти, тобто стовідсотково нестандартні речі.

– Вже повністю освоїлися в цій новій для компанії справі чи виникають труднощі?

– Не так труднощі, як додаткові клопоти. Зазвичай  серед музейних працівників нема технарів, які б могли чітко сформулювати технічне завдання, тому ми розробляємо проєкти, базуючись лише на їхніх приблизних уявних описах майбутнього обʼєкта. Через це не обходиться без неодноразово узгодження запропонованого нами варіанту.

– Що зараз є найважливішим для компанії?

– Зберегти колектив, який на 90 відсотків чоловічий. Ви самі розумієте, як це важливо й непросто в нинішній ситуації в країні.