Телефонно поспілкуватися з головою правління Приватного акціонерного товариства «Енран» Євгеном Козицьким із першого разу не вдалося. Не з його вини. Як і кожен керівник, він  – людина досить комунікабельна. Причина в іншому: не давали можливості повітряні тривоги. «Енран», звісно, не єдина столична компанія, котра нині працює в таких напружених обставинах, коли завивання сирени в будь-який період робочого дня його зупиняє на невизначений час. Але, попри вимушений «рваний» робочий графік, компанія функціонує, її меблевиробництво в Старих Петрівцях під Києвом видає продукцію. Працює за викликом (з метою економії енергоресурсів) й один із фірмових салонів,  в якому  приймають замовлення, обраховують майбутні індивідуальні проєкти клієнтів.

– Але кількість замовлень стала значно меншою, тож виробляємо продукції на третину своїх можливостей,  – каже пан Євген, але при цьому зауважує, що і в таким умовах вдається не скорочувати довоєнну кількість робочих місць, не звільняти працівників. – Хоча кількісно їх стало дещо менше. Втрутилася війна: дехто з чоловіків мобілізований, дехто добровільно пішов на захист країни, але робочі місця за тими, хто змінив робочу спецівку на військовий однострій, будуть збережені.

Такий незначний вимушений кадровий відтік в умовах неповної завантаженості виробництва, звичайно ж, не позначився на його стабільності та якості продукції. Бо на цій найбільшій в Україні меблевій фабриці площею 22000 кв.м весь процес випуску продукції організований і контролюється через ERP-систему згідно із стандартом ISO 9001, тобто контроль якості продукції присутній  на кожному етапі технологічного циклу. І хоча нині фабрика працює не на повну силу, контроль якості продукції, що виходить із її цехів, як і до війни, здійснюється повною мірою.

Не позбавила війна компанію «Енран» і її доброї традиції регулярно поповнювати асортимент продукції меблевими новинками. У середині квітня, після півторамісячного вимушеного простою, її фабрика запрацювала, і одразу ж почалася підготовка до випуску нових серій меблів для дому.

Ставши першим українським виробником меблів повного циклу – від розробки дизайну до продажу й монтажу кінцевого продукту, – «Енран» і в нинішній непростій ситуації  не втратив цього цінного репутаційного надбання, підтверджуючи кожним реалізованим проєктомсвої інтелектуальні та технологічні можливості.

Компанія «Енран» свою продукцію до війни активно продавала за кордон. У її експортному пріоритеті була Німеччина. Основна експортна продукція – торгове обладнання та офісні меблі. Війна відчутно «просадила» й зарубіжні продажі. Деяких замовників вона відлякала: бояться, що через російську агресію, обстріли столиці й регіону українські меблевими  не зможуть вчасно виконувати замовлення чи доставляти готову продукцію. Наш співрозмовник каже, що зарубіжні клієнти-посередники, які продають українські меблі під власними брендами, не так бояться втратити кошти, як зашкодити своєму іміджу. Але, на щастя, не всі виявилися такими перестраховиками. Частина клієнтів так само, як і до війни , довіряє «Енрану», продовжуючи експортно-імпортні взаємини. І «Енран» їх, як і завжди, не підводить. І в обумовлені терміни виготовляє замовлення, і вчасно зарубіжним клієнтам виготовлену продукції доставляє.

У той час, коли компанія тільки-но починала пробиватися на європейські ринки, схема PrivateLаbel, суть якої в тому, що виробник погоджується, щоб покупець перепродував його продукцію під своїм брендом,була найдоступнішим  способом досить швидко й значними обсягами експортувати українські меблі. На таким умовах частину продукції «Енран» експортує й зараз, але з кожним роком все менше, бо знаходилися зарубіжні клієнти, що погоджувалися на збереження торгової марки українського виробника. Активний пошук таких клієнтів не припиняється й зараз.