Меблева компанія «Югос» із Кропивницького – сімейний бізнес  подружжя Світлани та Геннадія Масаликіних.  Вона з великим меблярським досвідом, бо функціонує з 1997 року, тож впевнено посідає лідерські позиції серед меблевих підприємств регіону.     

«Югос» – компанія з комплексним обслуговуванням клієнтів, яка розвивається в таких напрямках, як меблевиробні послуги для меблярів області, виробництво корпусних меблів як під замовлення, так і серійних, гуртово-роздрібна торгівля фурнітурою та комплектуючими для меблів.

Управлінська досвідченість керівництва «Югоса» та командна згуртованість колективу і стали визначальним чинником у тому, що вже через тиждень фабрика відновила свою меблевиробну діяльність – на відміну від багатьох колег, яким знадобилося місяць, а то й більше, аби подолати психологічну й організаційну розгубленість.  А робота магазину та виконання зобовʼзань перед партнерами взагалі ні на день не припинялася. Офісні працівники були на своїх робочих місцях, відвантажувалися готові замовлення меблярам, приймалися нові.

Перші виробничі тижні в умовах війни – то було волонтерське меблярство: мова не йшла про хоча б якийсь прибуток – було колективне прагнення швидко задовольнити враз виниклу гостру потребу в меблях підрозділів місцевої територіальної оборони, які зазвичай розміщувалися в непристосованих для цього приміщеннях. Цим допомога не обмежувалася – допомагали одягом, продуктами. Працівників фабрики, які стали в ряди захисників, за рахунок компанії екіпірували всім необхідним.  Треба зазначити , що колектив «Югоса» й  нині, коли волонтерським бум перших місяців війни став більш структуризованим та скоординованим, продовжує участь у доброчинних акціях. Приміром, після звільнення Херсону формували благодійні вантажі для українців згорьованого півдня.

Подружжя Масаликіних меблярством як бізнесом задіяло свою фабрику, коли стало зрозуміло, що їхній регіон не став фронтовим. Почали відновлювати контакти з традиційними замовниками, з довоєнними клієнтами: де ви? як ви? довоєнна співпраця, угоди залишаються в силі? І в міру того, як отримували ствердні відповіді, починали виконання призупинених контрактів. У відповідності із умовами воєнного стану, розповіла  пані Світлана, з тими життєвими складнощами, які він зумовив, скоригували й режим роботи фабрики так, аби працівникам можна було встигнути і родинним справам дати лад, і продуктивно відпрацювати зміну на фабриці.

– Нині перейматися суто бізнесовими  щоденними клопотами  вже недостатньо, – продовжує розповідь про компанію пані Світлана, –  доводиться у спілкуванні з працівниками сповнювати їх оптимізмом, аби підтримувати традиційну командну  згуртованість колективу, аби в людей в складних обставинах не опускалися руки.

Нині знаходимо можливості, до яких, так би мовити, не доходили руки раніше, аби влаштовувати для працівників тренінги для добре скоординованої взаємодії між підрозділами, для підвищення технічної й технологічної грамотності з метою мінімізації впливу людського фактору на процеси. Залучаємо для цього відповідних фахівців.  Більше того, зараз розробляємо цілі програми вдосконалення, реформування діяльності компанії  для набуття можливостей її розвитку навіть у нинішніх  обставинах, а ще більше в повоєнний час, коли меблева галузь стане в ряд провідних сил з відбудови країни.

У нашій галузі немало компаній – серед них і «Югос», – яким війна хоча й не завдала безпосередньої шкоди (руйнувань, знищення обладнання, складів тощо), та вони все одно від неї потерпіли. Якщо говорити конкретно про «Югос», то з компанією не встигли розрахуватися деякі клієнти, які опинилися в окупації чи зоні бойових дій, компанії, які фактично знищені війною.  «Ми розуміємо, що така втрата коштів безповоротна, але й морального права не маємо виставляти якісь претензії їхнім власникам», – зауважує пані Світлана.

Зазнані збитки, слава Богу, не виявилися критичними для компанії. Так само, як і втрата частини постачальників матеріалів і комплектуючих, які опинилися під окупацією. Ще в перші місяці війни компанія «Югос» змогла повністю розрахувалася із всіма своїми партнерами, постачальниками, виконати всі довоєнні зобовʼзання перед клієнтами. Тому, як мовиться,  без відриву від виробництва організаційно й технологічно оптимізуючись у відповідності з обставинами, що склалися, продовжує виробляти продукцію, надавати меблеві послуги колегам та забезпечувати їх меблевими комплектуючими. В магазині для цього розробили мінімально необхідну  складську асортиментну програму, яку гарантійно намагаються підтримувати.

Нашу розмову пані Світлана завершила словами, котрі адресувала колегам-меблярам: «Нам, хто залишився на своїх місцях і має змогу працювати, важливо зміцнювати країну працею. І в міру своїх можливостей зробити все, аби ті наші захисники, які  повернуться з перемогою, змогли  реалізовуватися в мирних професіях.  Ми можемо це зробити. Для них.  Для нас.  Для наших дітей.  Для України».