fbpx

УАМ в обличчях: власник київської компанії «NestandArt» Максим Давиденко розповів, що після вимушеного простою компанія не тільки закінчує розпочаті до війни індивідуальні меблеві проєкти, а й реалізовує нові

Столична меблева компанія «NestandArt», як зрозуміло вже з її назви, виготовляє нестандартні, оригінальні, індивідуальні, самобутні – назвіть, як хочете, – меблі під замовлення. І пояснює своїм потенційним клієнтам переваги нестандартних меблів так: меблів, про які ви мрієте, у продажу не знайдете: або квартира ваша для тих, які вам до вподоби, досить мала, або ви досить вимогливі, тому не погоджуєтеся на товар стандартного, масового виробництва, прагнучи індивідуального стильного варіанту, тоді меблі під замовлення – це те, що вам потрібно. От і створює компанія уже понад десять років меблі під торговою маркою «NestandArt» такими, аби замовник їх справді полюбив.

Нині, в умовах воєнного стану компанія почувається загалом так, як й інші столичні меблевиробники, але в деталях у неї все ж своя історія, про яку нам розповів її власник Максим Давиденко.

Лише у середині квітня приступили меблярі «NestandArt» до своєї звичної справи. Але все ж приступили не зовсім звично – війна внесла корективи. Десь шоста частина працівників (чоловіки) взяла до рук зброю, тобто мобілізовані, в частині довоєнного штату на нинішній час відпала виробнича потреба, отож меблює наразі лише половина звичного колективу. Звісно, перше, за що взялися працівники, коли прийшли на свої робочі місця, – дороблювати те, що так неочікувано й підступно обірвала війна, «закривати» раніше отримані замовлення, адже деякі виконати в строк не змогли, ясна річ, не із своєї вини. Отже, працюють на повну силу нинішніх можливостей і потреб.

– Велика вдача зараз, в умовах війни, надбати нових замовників, але вони у вас, безперечно, зʼявилися.  Разом із тим, не було б дивним, якби за нинішніх обставин деякі клієнти відмовилися від довоєнних намірів придбати нові меблі й захотіли розірвати контракт із компанією. Були такі випадки? Як ви чинили? Повертали передоплати?

– Дійсно, така вдача нині справді рідкісна. Нові замовлення маємо, але, на жаль, не так багато, як хотілося б. Оскільки ми традиційно обслуговуємо столицю, то й нові замовники – фактично всі кияни.

А що стосується так званих «відмовників», то й такі випадки були, але також дуже мало. Були спроби деяких клієнтів отримати свою передоплату, але ми пояснювали, коли компанія почала роботу над замовленням, що вже працював конструктор, дизайнер, добиралися матеріали тощо, отже людям треба за це заплатити. Власне, для цього й береться передоплата. Врешті порозуміння із замовниками знаходили й продовжували роботу над проєктом.

– Дехто із ваших колег, з якими ми раніше спілкувалися, з огляду на нинішню низьку купівельну спроможність більшості населення, змушені опускати цінову планку для своїх виробів. Іншими словами, переводити виробництво на випуск меблів економ-класу, розуміючи, що й після війни, коли почнеться відбудова зруйнованого житла, потреба буде  в саме таких, недорогих меблях…

– Ми опускати звичний для нас рівень меблярства не будемо, але, також усвідомлюючи те, про що ви сказали, маємо намір ще до кінця війни створити окреме виробництво саме бюджетних меблів.

– Виходить, війна не тільки не відтермінувала такий намір, а й прискорила його?

– Виходить, що так. Такий намір був у нас на часі ще минулого року, але інтенсивність замовлень, які отримували й виконували, не залишала сил і часу, аби впритул зайнятися створенням нового виробництва, нової компанії фактично. Нині ми вже не тільки впритул до цього підійшли, а й зробили перші практичні кроки – придбали дещо з потрібного обладнання.

Втім, є й те, що війна відсунула на невизначений термін: в планах мали створити власний дерево- й металообробний цехи.

Говорили ми з Максимом Давиденком і про експортні перспективи компанії. Довідалися, що років сім тому компанія виконала разове закордонне замовлення, й зараз, знову ж таки, не чекаючи закінчення війни, хотіла б налагодити постійний експорт своєї продукції. Вже є попередні домовленості із клієнтами у США, але логістична складова цього задуму складна. Звертався Максим за допомогою в цьому питанні до УАМ, знаючи, що сприяння експортно орієнтованим компаніям серед наших пріоритетів.  Отримав пару номерів телефонів людей із компаній, які спеціалізуються в цьому бізнесі, ті поки що вивчають потреби, можливості й пропозиції від «NestandArt».

Share This:

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

*

5 × three =