До меблярства піднімалися сходами. Так образно про закарпатську компанію «КʼЛен» можна сказати тому, що починався деревообробний бізнес у братів Лендєлів із виробництва сходів із натуральної деревини твердолистяних порід. Одночасно компанія практикувала й виробництво меблевого щита. І для власних потреб і на продаж. Через півтора десятка років, коли у виготовленні сходів досягти такого рівня, що могли їх робити будь-якої складності, коли вже було прокладено шлях і на зарубіжні ринки, брати-засновники  прийняли рішення переорієнтувати своє деревообробне виробництво на меблярство. І з того часу «КʼЛен» повноправно поповнив потужну спільноту  українських меблярів. 2019 року із виробництвом сходів було покінчено остаточно.  Компанія стала виключно меблевиробною. Особливість її в тому, що меблі виготовляла й виготовляє із власного меблевого щита, маючи повний, завершений  цикл виробництва – від заготівлі й розпилу сировини до виробництва меблевого щита, а з нього – меблів. А деревні відходи  переробляється на паливні брикети.

Війна, що нагрянула наприкінці лютого, хвалити Бога, не дістала ворожими ракетами  «КʼЛен», але, як і всіх колег по меблярському цеху, зачепила відчутно. Меблевиробництво в закарпатському регіоні не припинила, але ускладнила, як ми довідалися від директора компанії Олександра Данка.

– Найбільшим клопотом нині для нашого виробництва є забезпечення його вчасно і в достатній кількості матеріалами, комплектуючими й фурнітурою, які потрібні для виготовлення меблів, для виконання зобовʼязань перед партнерами та клієнтами. Якщо проблемам із сировиною, які заважали нам вчасно виконувати замовлення, нині, можна сказати, значною мірою зарадили, то закупка імпортної фурнітури та інших супутніх меблевиробних елементів все ще ускладнена. Головним чином через ускладнення з експортом коштів для придбання в зарубіжних компаній того, що нам необхідно для виробництва меблів: банки вимагають чимало додаткових документів, аби впевнитися в наших зарубіжних постачальниках  – «чи нема там російського сліду».

Компанія «КʼЛен» – давній і досвідчений український експортер, який поставляє свою продукцію чи не в десяток країн. Олександр вважає, що тепер перед українськими меблями відкриваються кращі експортні перспективи, ніж були передвоєнні. Згідно з приказкою «Не було щастя, та нещастя посприяло». Зарубіжні інвестори й меблеві ритейлери через санкції, накладені на Росію й Білорусь, змушені будуть переорієнтовувати свої кошти на інші  країни з розвинутим меблярством. Україна неодмінно має потрапити в їхнє число. Нові потенційні клієнти поки що упевнюються, чи можуть українські меблевиробні компанії в нинішніх умовах бути надійними партнерами. В яких упевняться, ті матимуть хороші шанси суттєво наростити свій експорт або новачки зможуть започаткувати його. Не варто тішити себе тим, що це станеться швидко. І за більш сприятливих умов від контакту із потенційним зарубіжним клієнтом до укладання з ним угоди й поставок йому продукції часом проходить рік і більше.

Що стосується конкретно «КʼЛена», то компанія наразі із своїми зарубіжними замовниками і партнерами складнощів не має. Ті постійно на звʼязку, в курсі, яка ситуація в компанії, є розуміння обʼєктивних труднощів, до розриву угод ніхто не вдався. А все тому, що клієнти давні, з якими склалися обопільні довірливі стосунки. А довіра в партнерстві – головне. Складніша ситуація на внутрішньому ринку, тут були випадки відмови клієнтів від раніше досягнутих домовленостей.

Війна наклала на виробників додаткові клопоти. Точніше сказати, вони зазвичай добровільно їх на себе беруть, бо не можуть як патріоти  та й по-людськи бути осторонь біди, яка спіткала країну. Не опинилася осторонь і компанія «КʼЛен». Дякувати її керівникам, вони одні з перших перерахували кошти на доброчинні потреби волонтерського штабу, створеного в Українській Асоціації Меблевиків. Та й сама компанія стала волонтерським осередком на Закарпатті. Олександр Данко розповів, що завдяки міцним партнерським звʼязкам із більшістю зарубіжних клієнтів та постачальників вдалося  залучити їх до надання допомоги Україні. Вони або вироби – свої чи своїх партнерів, –  або кошти доправляють чи «КʼЛену», аби той благочинно розпорядився ними, чи безпосередньо благодійним фондам у своїх країнах. Одна литовська компанія-виробниця меблевого щита повідомила, що на таку допомогу – конкретно на потреби української армії перерахувала мільйон євро.

– Мала компанія плани, реалізуватися яким заважає війна?

– Так. Причому вельми амбітні: мали намір удвічі збільшити виробничі потужності. Натомість із великими потугами намагаємося  втримати  хоча б нинішні обсяги виробництва, переробляючи в меблі 350 кубометрів щита.