Кожен (як людина, так і група людей чи в цілому компанія), хто щось створює, одразу ж набуває авторського права чи права інтелектуальної власності на те, що ним (ними) створене. Існують правові механізми закріплення за авторами (творцями) таких прав та їхнього захисту.

Меблевиробництво, як і будь-який інший вид людської діяльності – це теж творення талантом, знаннями, набутим досвідом, засобами виробництва об’єктів інтелектуальної власності. Причому обʼєктом авторського права або права інтелектуальної власності є як готовий меблевий виріб, так і його дизайнерський (конструкторський) проект, на основі якого виріб створено. Більше того, підлягають охороні й незавершені проекти: креслення, промислові зразки, макети.

Про те, як захистити авторське право й право інтелектуальної власності дизайнерам і меблярам та як не стати його порушниками, розповів Михайло Гончарук – адвокат, керуючий партнер юридичної фірми «Гончарук и партнери».

1. Авторське право на твір і право інтелектуальної власності на витвір

Передусім Михайло Гончарук зауважив, що не існує якогось специфічного меблярського чи іншого галузевого авторського права. Воно єдине для всіх, як і Закон України «Про авторське право і суміжні права», прийнятий 2001 року, який його регламентує. Та все ж певні особливості чи характерні риси є, якщо говорити про авторське право та право інтелектуальної власності в меблярстві. Приміром, під їхній захист може потрапити як дизайн чи конструкція меблевих гарнітурів у цілому, скажімо, для вітальні, кухні чи спальні, так і їхніх окремих елементів – шаф, тумб і навіть окремих їхніх складових – полиць, шухляд, стільниць тощо.

Треба визнати, що Україна – не кращий приклад того, як треба дотримуватися поваги до права на інтелектуальну власність. І цивілізований світ неодноразового на це вказував. Бо й справді вже так повелося, що в нас порушення прав інтелектуальної власності (при тому, що воно передбачає й кримінальну відповідальність) не вважається серйозним правопорушенням,  а чимось на кшталт переходу вулиці на червоне світло. Втім, треба визнати, що ситуація в міру цивілізованості суспільства, руху до європейських цінностей все ж потроху змінюється в кращий бік.

Нема якогось спеціального органу, який би слідкував за дотриманням авторських прав, виявляв їхні порушення. Практика така: якщо автор (окрема особа чи субʼєкт господарської діяльності) вважає, що його авторське право порушене, він може звернутися до правоохоронних органів, зокрема до суду, з тим, аби він присік такі прояви і покарав порушників. Наскільки такий захист може бути дієвим у меблевій галузі України, сказати важко, бо важко пригадати, чи взагалі були резонансні процеси за такими позовами. І це не тому, звісно, що у нас серед меблярів така вже законопослушність у цьому питанні, а тому, знову ж таки, що так у нас уже повелося, на відміну від європейських країн, що ті, чиї авторські права порушуються, або не придають тому значення, байдужі до того, або надто поблажливі до порушників, вважаючи за зайвий клопіт до них позиватися. А ще не вірять, що таким чином досягнуть бажаного. Ще й через те, треба визнати, що й наше чинне законодавство в цій сфері не є досконалим, свідченням чого може бути зокрема й той факт, що профільним міністерством розроблено проєкт нового, вдосконаленого закону під такою ж назвою, що й чинний.

З огляду на все це вітчизняні меблярі й дизайнери замість вдаватися до судового способу захисту від підробок їхніх меблевих моделей із боку недобросовісних колег (найчастіше в їхньому числі не солідні компанії, а дрібні підприємці, який називають «гаражниками») вважають за краще частіше змінювати модельний ряд свого меблевого асортименту, удосконалювати або ускладнювати технології меблевиробництва, реалізовувати ексклюзивні меблеві проекти під конкретні замовлення. Вважається, що авторські, або як їх ще називають дизайнерські меблі, тобто значною мірою оригінальні, підробити важче, ніж серійні. Меблярам-правовласникам у випадках крадіжок їхньої інтелектуальної власності більше дошкуляє навіть не те, що колеги-зловмисники заробляють на тому, що придумали й реалізували інші, а те, що тиражуючи такі меблеві підробки зазвичай низької якості, вони тим самим дискредитують торгову марку законного правовласника, завдаючи значної шкоди його діловій репутації.

Гірше інше: й досі трапляються випадки, коли люди не знають, не усвідомлюють і навіть не підозрюють, що є такими правовласниками і що вони в цій іпостасі під захистом закону. І не знаючи цього, багато втрачають (й фінансово, й не тільки) від того, що якісь спритники безкарно й задурно користуються результатами їхньої творчості, праці, отримуючи від того прибутки, визнання та популярність, утверджуючись таким чином на меблевому ринку.

– Ми постійно в розмові послуговуємося в парі поняттями «авторське право» та «право інтелектуальної власності». Це – тавтологія чи між ними є різниця?

– Є різниця. У першому випадку  це – права автора на його твір, скажемо так. Якщо стосовно до меблярства, то авторського права набувають передусім предметні дизайнери, які творчо втілили якусь свою ідею в проєкт: ескізи, малюнки, креслення. А права інтелектуальної власності набувають більшою мірою уже меблевиробники, які реалізовують дизайнерський авторський проект у меблях – конкретних предметних витворах,  бо право інтелектуальної власності – це майнове право.  Чи може дизайнер також мати право на інтелектуальну власність? І так, і  ні, але про це докладніше трохи далі.

– Що важче відстояти, захистити – авторське право чи право інтелектуальної власності? І що частіше порушується?

– Частіше в меблярстві може порушуватися право інтелектуальної власності. Чому? Комусь сторонньому скористатися дизайнерським проєктом, що буде порушенням авторського права, важче, а то й неможливо, бо навряд чи дизайнер публічно його демонструє, поки він не втілиться в реальний виріб. Навпаки, всіляко втаємничує. На відміну від мебляра, який, створивши за дизайнерським проєктом меблі, неодмінно мусить їх широко рекламувати, демонструючи на своїх сайтах, на галузевих виставках, в шоу-румах, меблевих салонах і магазинах – аби більше й швидше продати.

Яке право легше захистити в суді, однозначної відповіді нема. Й те, й інше залежить від цілого комплексу обставин, аргументів, доказів, які може надати суду позивач на підтвердження того, що справді він є правовласником. Тому в процесі створення якогось проєкту, якоїсь речі, продукту важливо фіксувати кожен етап цього процесу й зберігати ці свідчення, в якій би формі вони не існували. А ще надійніше, якщо авторське право та право інтелектуальної власності будуть офіційно зареєстрованими. Оригінальні придумки, можна ще й патентувати, що також є надійним засобом захисту.

Меблевий проєкт як дизайнерський авторський твір так само, як у подальшому й меблярський витвір у вигляді кінцевого меблевого виробу, виготовленого за дизайнерським проєктом, можуть бути в судовому порядку захищеними від підробок, як обʼєкти авторського права та права інтелектуальної власності, якщо відповідатимуть загальним вимогам, які законодавець висуває до таких обʼєктів, тобто бути результатом діяльності й існувати у формі (малюнків, ескізів, креслень і реальних меблів).

                                                    (Далі буде)