fbpx

Говоримо про майбутнє українських меблів. Пост-анонс

Бачити перспективу галузі і майбутнє українських меблів

Через руйнівну російську агресію нині вся вітчизняна економіка у скруті. В цілому у скруті й наша меблева галузь, але там, де війна дозволяє, вона працює, продає, експортує продукцію. Бачить перспективу свого розвитку. Про це зокрема  свідчить проведений Дирекцією Української Асоціації Меблевиків вебінар на тему «Давай поговоримо про майбутнє українських меблів». І говорив про це член Правління УАМ та власник меблевої компанії «100% інтер’єр», авторитетний і добре знаний в галузі підприємець і дизайнер Віталій Івахов.

 

Безсумнівно, війна багато, що змінить у нашому житті, внесе свої бажані й небажані корективи у всі його сфери й прояви. Віталій Івахов переконаний, що і в меблярство також.

Як планувати та про що міркувати?

Суттєва небажана коректива: в нинішній умовах непередбачуваності завтрашнього дня годі говорити про якесь довго- чи навіть середньо строкове планування меблевого бізнесу, виробничої діяльності. Максимум, на що можна більш-менш реально зважуватися, –  на тижневе планування. А от розмірковувати над майбутнім як галузі в цілому, так і конкретної компанії можна й треба і на віддалену перспективу, вміло її наближати й бути готовими до її викликів.

Зазираючи в майбутнє, треба розуміти, що в світоглядному сенсі нинішня війна – це боротьба традиції проти модернізації. Нинішня Україна по відношенню до Росії – модерновий проєкт, який її дратує. Закон світоустрою: прогрес все одно візьме гору, якби йому не шкодили. Знаючи, що перемога врешті буде за нами, всі, й меблярі зокрема, повинні передбачати, які завдання вона поставить перед людьми і в організації подальшого життя в цілому, й побуту, облаштування житла зокрема. Отже, якщо вже остаточно звузитися до рамок нашої галузі, то як повинен змінитися, 

яким має бути дизайн меблів і в масштабах всієї галузі й межах конкретного меблевиробництва?

Передусім, треба усвідомити, що, рухаючись до прогресу, не можна втрачати основ. Тобто мова про те, що навряд чи доцільно, а у багатьох випадках буде й неможливим замахуватися на кардинальну, глибинну трансформацію меблевого дизайну. Але на намічену ще 2014 року тенденцію у вітчизняному меблевому дизайні слід орієнтуватися. Вона в тому, що меблева класика, бароковість  почала помітно здавати позиції. І далі кожному мебляру доведеться за законами розвитку дизайну вибирати між старим і новим, серійним та індивідуальним, масовим виробництвом і виробництвом малими партіями, шукаючи баланс між цими полюсами. 

Переосмислювати меблярство завтрашнього, післявоєнного дня треба, передбачаючи, якими тоді будуть потреби й запити споживача, чим відрізнятимуться від довоєнних. Відтак затребуваними постануть й нові компетенції вашої команди. В чому передусім? Це треба передбачати й мати потенціал – кадровий, фінансовий, технічний – для реалізації  нових компетенцій. На стику передбачуваних потреб споживача і необхідних для їхнього майбутнього  задоволення компетенцій вашої команди й народиться новий продукт. Очевидно, що більша увага приділятиметься меблям-трансформерам, модульним меблям мобільного характеру тощо. Дизайн, треба визнати, – це завжди певною мірою компіляція, тому треба придивлятися до світових авторитетів: куди рухаються, на що націлюються, які тенденції зароджується, яка мода «витає в повітрі». Зайве наголошувати, що йдеться не про тупе копіювання чужого, а про власне переосмислення того, що привернуло увагу, або про творче поєднання важливого із кількох запозичень та ще й із власними ідеями й можливостями. Щось обов’язково підкаже або запропонує оборонна галузь, котра завжди високотехнологічна. Може, нові матеріали, технології, способи кооперування, бізнес-стратегії та навіть і декори. 

Після перемоги ми зустрінемось і визначимо майбутнє галузі

Віталій Івахов пропонує Українській Асоціації Меблевиків у контексті вітчизняних меблярських перспектив  провести по переможному завершенню війни зʼїзд,  аби «широким меблярським загалом виробити ряд ініціатив, з якими треба буде звернутися до влади», аби вона посприяла галузі реформуватися згідно з посталими реаліями в суспільстві, економіці, на вітчизняному та світовому ринках.

Ще перед війною світ демонстрував зростаючий інтерес до українських меблів. Його потрібно по можливості максимально зберегти і знайти можливості далі розвивати. Тут не обійтися без синергетичних, кластерних зусиль меблярів, котрі вже апробовані в галузі. Важко говорити про якійсь плюси війни, але все ж вона спричинила те, що до України в огні нині прикута щоденна увага всього світу, і вона ще довго зберігатиметься. Цією обставиною – коли весь світ симпатизує, співчуває  та сприяє Україні – треба вміло скористатися товаровиробникам, так би мовити, в мирних бізнесових  цілях  – із метою пошуку нових каналів і ринків збуту вітчизняної продукції. Різнопланова допомога для післявоєнного відновлення України буде, судячи з усього, масштабною й потужною. Треба меблярській спільності не згаяти шансу потрапити в зону такої допомоги, треба вже зараз думати про те, якби вона не обминула нашу галузь. Допомога може бути і в максимальному сприянню українській продукції на міжнародних ринках, тож меблевим компанія слід нарощувати свої експорті амбіції і трансформувати їх у продукти, гідні зарубіжних ринків. Багато шансів дасть і наближення України до входження в ЄС.

Презентація

Share This: