Рубрика “УАМ в обличчях”: Інтерв’ю з Володимиром Роєнко, керівником компанії «DUCASSE UKRAINE»

Меблярем бути перестав , але в меблярстві залишився.

Як відомо, двічі в одну річку не ввійдеш, а от двічі вступити в Українську Асоціацію Меблевиків можна. Приклад тому – компанія «DUCASSE UKRAINE». Ні, не точно. Ця компанія все-таки вперше набула членства в УАМ, а двічі пройшов процедуру вступу її керівник Володимир Роєнко. Свого часу він привів в Асоціації іншу свою компанію, яка вже припинила існування, поступившись місцем «DUCASSE UKRAINE».  Є в цьому певна інтрига, і  пан Володимир її не втаємничував.

Назва нинішньої компанії Володимира Роєнка аналогічна  назві компанії, чию продукцію «DUCASSE UKRAINE» постачає на український ринок, а відтак і назві її торгової марки. Років сім тому Володимир у складі групи українських меблярів, яку згуртувала УАМ, побував на турецькій меблевій виставці і там його увагу привернули розсувні механізми DUCASSE для меблів та архітектури. Європейський представник компанії-виробника (її засновник і власник американець, а виробництво розміщене в Чілі) дуже дружелюбно й заохочуюче поставився до того інтересу, який проявив українець до чілійських механізмів, і партнерство започаткувалося. Тривалий шлях успіхів і розчарувань пройшов Володимир, утверджуючи авторитетність розсувних механізмів DUCASSE. Розчаровували не механізми – вони якраз все більше й більше завойовували вітчизняний ринок, – розчаровували люди, яким довірявся, мав за партнерів, однодумців. А продукція «DUCASSE Industrial», навпаки, додавала підприємницької впевненості, переконувала, що недаремно в неї свого часу повірив. І він врешті зробив остаточну ставку на неї, утворивши нову – вже сімейного типу (з дружиною й сином)  – компанію,  її назвою засвідчивши, що остаточно довіряє розсувним механізмам DUCASSE свою бізнесову долю.

У рамках колишньої компанії «Айріс» Володимир Роєнко та його команда не тільки продавали меблярам імпортні розсувні механізми, а й самі як меблевиробники послуговувалися ними, займаючись виробництвом шаф-купе, гардеробних, міжкімнатних дверей та перегородок. За час існування компанії «Айріс» її керівник настільки впевнився в надійності й перспективності продукції «DUCASSE Industrial», що на її користь відмовився і від мебевиробництва, націливши нову компанії лише на реалізацію цих розсувних механізмів.

Роблячи ставку на монопродукт, завжди ризикуєш. Роєнко ризикнув, і роки існування «DUCASSE UKRAINE» довели, що ризик був виправданим: продажі розсувних механізмів чілійського виробництва постійно зростають, все більше вітчизняних виробників упевнюються в їхній добротності – функціональній, експлуатаційній, у високому рівні комфортності меблів, а яких вони встановлюються. Із зміною статусу компанії деякі інші компанії, які були конкурентами «Айріса», тепер стали партнерами нової компанії. Продукція «DUCASSE Industrial», яку вони у неї купують, допомогла їх суттєво зміцнити свої позиції на українському меблевому ринку й навіть вивести їхні вироби на зарубіжні ринки.

– Якщо відверто, – зізнається наш співрозмовник, – меблевиробництво в сегменті вбудованих меблів, меблів із розсувними фронтами за останні роки зазнало суттєвих змін. Ті моделі, на які було заточене наше «айрісне» виробництво, як мовиться, морально застаріли. Стиль «лофт», який активно почав диктувати моду меблярству, знехтував, приміром,  радіусними конструкціями шаф-купе, а якраз вони були нашою фішкою. Треба було перебудовуватися, пристосовуватися до нових викликів ринку, але вже не було з ким за те братися – відтік професіоналів, досвідчених кадрів похитнув устої багатьох меблевих виробництв, та й зараз дефіцит кадрів у нашій галузі – проблема із числа головних. Прикро, бо компанія «Айріс» мала хороші надбання, на яких довелося поставити хрест. Обладнання можна продати, а інтелектуальну власність не продаси. Її можна передати в надійні руки, але таких не знайшлося.

На запитання «Чи відмова від меблевиробництва не позначилася на прибутковості його бізнесу?» Володимир напівжартома відповів, що хоча й дещо її зменшила, зате стало більше часу займатися собою.

З подальшої розповіді стало зрозумілим, що жарти тут недоречні, бо займатися собою, сімʼєю за межами бізнесових інтересів для Володимира Роєнка є потребою архіважливою. Він не просто прибічник здорового способу життя, а й багаторічний його реалізатор – діючий спортсмен-плавець, переконаний вегетаріанець. Чорнобильський ліквідатор, ліквідатор наслідків землетрусу у Вірменії – Роєнко уже в молоді роки  зазнав серйозних проблем із здоровʼям і, щоб не дати йому погіршуватися, щоб його відновити, кардинально змінив спосіб свого життя: серйозно зайнявся спортом (і досі чи не щомісяця бере участь у різного роду змаганнях із плавання, зокрема й міжнародних, дванадцятикратний чемпіон України в цій дисципліні), перестав вживати продукти тваринного походження і взагалі максимально оптимізував своє харчування. І нині в свої «за пʼятдесят» на добру заздрість  не тільки ровесників має молодечий вигляд – стрункий, повний сил та енергії. Він з метою вдосконалитися в реабілітаційній справі спеціально закінчив Університет фізкультури та спорту за відповідною спеціалізацією і тепер не тільки сам фізично вдосконалюється, а й активно – зокрема своїм особистим прикладом – пропагує здоровий спосіб життя. Й небезуспішно: практично всі його друзі стали його послідовниками. Має намір здобути ще й освіту професійного дієтолога.

– Якщо повернутися знову до справ галузевих, то скажіть, який головний інтерес привів вас знову до Асоціації? Нинішня ваша компанія – імпортер, експортне сприяння УАМ, що приваблює меблярів, для вас не актуальне. Хіба що маєте сподівання збагатитися новими клієнтами з числа «уамівців»?

– Не тільки. Хочеться привернути увагу колег по галузі й Асоціації до кадрового питання, але з дещо іншого його боку. Маю намір ініціювати  корпоративну нетерпимість до «літунів», до «кадрів», що напартачать, нашкодять одній компанії і йдуть в іншу, яка, не поцікавившись послужним списком претендента, бере його на роботу й також через якийсь час зазнає від нього тих же прикрощів. Я сам неодноразово потерпав від недобросовісності працівників, яких навчаєш справі, вдосконалюєш, а потім вони з твоїми виробничими секретами, з клієнтською базою йдуть до інших, а то ще й переманюють частину колективу.

Колись існувала добра практика рекомендаційного прийому на роботу. Якщо не було рекомендаційного листа, то новий  роботодавець, цікавився у попереднього роботодавця претендента, як той себе зарекомендував, чого вартий, чому звільнився. Я розумію, що в умовах нинішнього кадрового голоду такий підхід проблематичний,  та все ж можна хоча б у межах Асоціації один одного підстраховувати від небезпеки проникнення в компанію таких горе-працівників, по суті руйнівників.

– Справді було б добре, якби ваші колеги по Асоціації усвідомили таку загрозу й спільно їй протистояли. Втім, ви, аби своєю чергою бути корисним Асоціації, могли б зініціювати й інше: якщо інші діляться досвідом впровадження методів ефективного господарювання, мистецтвом продажів, ви б могли поділитися досвідом здорового способу життя.  Ведення бізнесу – заробляння грошей, боротьба за виживання, конкурентна напруга – це те, що також підриває здоровʼя, розхитує нерви, і багатьом колегам було б корисним знати, як цього уникати чи як позбутися його наслідків. Ваш приклад – найкраще переконання. Та й ваші дієтологічні навички багатьом би пригодилися.

– Я не проти, якщо колеги цим справді зацікавляться.

Тож, давайте вдосконалюватися разом та робити нашу галузь ще потужнішою!