Завдяки чому «шикують» гусятинські меблярі
Годі й доводити, що товаровиробник буде успішним, зокрема і в експорті своєї продукції, якщо він запропонує продукт якісніший, дешевший і вигідніший, ніж конкуренти. Але ще більшу успішність й навіть позаконкурентність він собі забезпечить, якщо вироблятиме те, чого не можуть запропонувати ринку інші. Навіть, якщо його продукт буде не з дешевих. Ця розповідь про компанію, яка має такий продукт.
Приватне підприємство Шик Галичина меблева фабрика, що на Тернопільщині (райцентр Гусятин), виробляє шпон із нетрадиційної для цього деревини – з твердопорідного граба. І не тільки шпон, а й такі меблевиробні комплектуючі з нього – як ламелі та ламельні решітки, а з їхнім використанням своєю чергою – й готові м’які меблі.
– Втім, хто працює з деревом, – розповідає докладніше сервіс-менеджер компанії Василь Саган, – відомо, що граб за показником щільності, а відтак і міцності, переважає дуб і бук. Працювати з грабом складно, а ми навчилися, і ці набуті знання та вміння є дуже цінним надбанням компанії, яке й дає нам змогу бути особливим виробником. Дає нам змогу забезпечувати ламельною продукцією та фанерою до 70 відсотків провідних українських виробників меблів, бути провідним українським експортером таких меблевих комплектуючих.
– А от що стосується виробництва фанери, котра, наскільки я знаю, також є вашим стратегічним експортним продуктом, то вона традиційна, тобто березова? Що ж забезпечує їй ринковий успіх?
– Фанера наша, хоча й традиційно березова, та все одно теж унікальна. Чим? Форматом листів. Всі виробники фанери, продукують її стандартним розміром 150 на 150 см. Під цей формат створені преси, шпоновиробне обладнання. У нас воно ексклюзивне, створене під виробництво фанери форматом 160 на 210 см. Який зручніший та вигідніший для виробництва диванів та ліжок: для створення спального місця стандартного розміру не потрібно з’єднувати два фанерних листа, вкорочуючи один із них. Це й технологічно зручніше, й менше відходів, що економічно вигідно для меблевиробника.
Фабрика м’яких меблів «Шик» розпочиналася із домашньої майстерні її засновника. Але завдяки тому, що змогла запропонувати ринку те, чого не могли інші його гравці, то стрімко розвинулася до провідного в галузі меблевиробника та експортера. Її експортна історія довша, ніж стаж роботи на ній пана Василя. Ясна річ, пропонуючи унікальну продукцію, можна знайти для неї замовників скрізь, де виробляють якісні меблі й потребують для такого виробництва якісні матеріали і комплектуючі. «Шик» багато років продає свої унікальні грабові ламелі, «неформатну» фанеру та м’які меблі з натурального дерева, як мовиться, в усі кінці світу: в Румунію і в північну Європу тільки меблі, в Польщу – фанеру й ламелі, в Грузію й меблі й матеріали, в Ізраїль – меблі й твердопаливні брикети (ще один продукт, який також має в асортименті). Примітно, що така комплексна співпраця з деякими клієнтами розпочиналася із закупівлі ними в гусятинських меблярів їхніх м’яких меблів, а згодом вони знаходили вигідним для себе розширювати імпортний асортимент іншими продуктами. Приміром, грузини швидко збагнули, що хоча гусятинські меблі – й справді «шик», але не менший «шик» і їхні грабові ламелі та фанера зручного формату. То чому б, використовуючи їхню унікальність, не продукувати власні меблі? Так само ізраїльський клієнт. Починав із імпорту меблів із Гусятина, а згодом виявив, що твердопаливні брикети від «Шику» – не менш вигідне придбання. В Прибалтику наразі продаються тільки дивани, та незабаром, є вірогідність, там купуватимуть і фанеру та ламелі.
Втім, якою б розгалуженою не була експортна схема, все одно в кожного експортера є один-два стратегічних напрямки, країни, куди продається продукції найбільше, де налагоджені тісні партнерські контакти, де політика або атмосфера кращого сприяння. У компанії «Шик» таким стратегічним експортним напрямком є Північна Європа й Прибалтика, зокрема – Литва, Естонія Фінляндія, Швеція. В тому напрямку зручно працювати, бо є в Литві компанія-посередниця, яка акумулює на своїх складах українські меблі, сама продаючи їх в подальшому в усьому прибалтійському регіоні.
– Те, що Польща купує у вас фанеру й ламелі, не дивує: то є одна із провідних меблевиробних країн світу. А те, що північно-прибалтійські країни, які самі експортують фанеру, мають намір купувати вашу фанеру, звісно, робить вам честь. Та й на м’які меблі не думаю, що у них дефіцит…
– Прибалтійські країни хоч і лісисті, але не відзначаються потужним меблярством. Якщо і є там меблевиробництва, то переважно з продукцією вищих цінових сегментів. Меблі економ-класу зазвичай імпортуються. Звісно, Китай в першу чергу кинувся закріпляти на цьому ринку свою експортну експансію, але китайців підвела якість меблів. Тоді прибалти звернули увагу на Україну і знайшли у нас якраз те, що потрібно їхньому мас-маркету. Тому й не дивно, що чимало українських меблевиків прибалтійський напрямок мають нині в експортному пріоритеті.
Прибалти й інші північні країни, де екологічність у великому пріоритеті, цінують м’які меблі із натуральної деревини, з хороших порід дерева. Можуть купувати й ті, що із ДСП, але торгуватимуться, поки не продасте їм їх ледь не за безцінь. Якщо ж в основі натуральне дерево, то за ціною, як мовиться, не постоять.
Ще більше вас здивує, коли я скажу, що не виключений експорт наших меблі і в Італію. Не знаю, скільки потенційний італійський клієнт зможе реалізовувати наших меблів безпосередньо у своїй країні, але він має виходи й на ринки Близького Сходу. За його сприяння й плануємо прокладати новий експортний шлях, маючи на прикметі передусім Об’єднані Арабські Емірати та Катар. Перші спроби контактів засвідчили, що умови там виставлятимуть нам складні, але ж ми не новачки в експортній справі – якось пристосуємося.

Рубрика “Історії успіху” започатковано в рамках грантового проекту за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, назва проекту: “Підвищення рівня співпраці та довіри при спільній участі у міжнародних та національних державних закупівлях ” – TENDER TOGETHER.