Потрібен їм берег персидський і Африка також…
Гербор Дизайн, як і більшість українських меблевих компаній із тривалою експортною історією, на початках гартував і збагачував російський ринок. Як розповіла Леся Асмолкова, начальник експортного відділу волинської компанії, в кращі часи в Росію повним ходом і значними партіями відправляли меблі, ще й не поставивши як слід на ноги своє меблевиробництво: майбутні меблі частинами надходили з Польщі, в Луцьку остаточно формувалися в кінцевий виріб і йшли на продаж як українські меблі.
Чи жалкує компанія за втратою великого російського ринку? І так – бо поставки туди українських меблів і продажі їх були простими й фактично безпроблемними, і ні – бо, втративши російський ринок, «ГЕРБОР» натомість набув майже тридцять інших у різних країнах світу. Зменшилися обсяги поставок у країни СНД, але збільшилися в Європу, Азію, Америку.
Меблеві виставки – українські, й зарубіжні – традиційно для «ГЕРБОР» залишаються найбільш результативними засобами й майданчиками для пошуку нових клієнтів, як гуртових так і кінцевих. І тут необов’язково “замахуватися” на найпрестижніші, бо інколи локальні, регіональні бувають більш ефективними. Тут треба орієнтуватися на перспективність ринку. Приміром, останнім часом така перспективність відкрилася волинським меблярам на іспанському ринку, отже гріх було б ігнорувати тамтешню меблеву виставку.
Зазвичай, українські меблеві компанії не балують себе участю у виставках. Найчастіше обмежуються однією на рік (це зазвичай ті, кому сутужно з коштами), деякі відважуються на дві – українську і яку-небудь зарубіжну. У «ГЕРБОРа» ж прагнення – представити свої меблі на якомога більшій кількості виставок, не ніяковіючиі перед такими, як приміром, кельнська. Значною мірою саме тому меблі компанії продаються не лише в меблево потужній Німеччині, а у таких країнах, як Албанія, Монголія.
Практикує «ГЕРБОР» і так звану опосередковану участь у виставках: коли меблі представляє не виробник безпосередньо, а його торгові партнери в тій чи іншій країні. До речі, саме такою була участь волинських меблів у вже згаданій іспанській виставці, а також у польській – в Закопанах.
Позаду вже участь у кількох значимих меблевих форумах, досить результативних для «ГЕРБОРа», попереду два українських, зокрема й перша В2В-виставка Furniture of Ukraine Business Expo – 2020, співорганізатором та ініціатором якої є Українська Асоціація Меблевиків, а також виставки в Білорусі й Казахстані, який в числі найперспективніших ринків, тому «ГЕРБОР» не пропускає там жодної виставки. Звісно, брати участь у всіх меблевих виставках неможливо для жодної компанії, а от відвідувати представники «ГЕРБОРа» прагнуть практично всі значимі галузеві покази.
Зазвичай компанія не скупиться на виставкову площу, облаштовує свої експозиції так, аби максимально доступно для відвідувачів представити свої новинки. «І навіть на виставці в Кельні, – каже пані Леся, – ми мали таку експозицію, яку далеко не всі наші партнери мають на українських виставках».
– Часто доводиться підлаштовуватися під смакові вподобання (за матеріалами, кольорами, стилями) ринків різних світових регіонів?
– Раніше такі відмінності бути чіткішими, нині – практично стерлися: меблеві смаки, скажімо, монголів і французів, майже не різняться. А в азійських чи африкано-арабських країнах однаково орієнтуються на загальновизнану європейську меблеву моду – завдяки глобальній інтернет-комунікабельності.
Втім, все ж трапляється пристосовувати базові моделі до запитів конкретного ринку. Одна наша популярна модель «стіночки» пригальмувала продажі в Іспанії, бо іспанцям хотілося такої, але менших розмірів, компактнішої. Звісно, почали випускати й «іспанський варіант».
– Повернемося до Казахстану. Ваші колеги неодноразово нарікають, що змушені відмовитися від казахського ринку через те, що Росія блокує залізничний транзит через свою території, а так званий «шовковий шлях» дорогий і значно довший.
– Це не так нині. Ми ж відправляємо залізницею свої меблі через Росію. Можливо, не всі знають, що колишні заборони Росія восени відмінила. Але ми, та не тільки ми через тривалу відсутність російського транзиту справді відчутно потерпіли. Коли почали доставляти меблі в Казахстан в об’їзд Росії, терміни доставки значно збільшилися, а обсяги зменшилися. Цим і скористалися російські меблевики, які зменшення кількості українських меблів на казахському і сусідніх азіатських ринках компенсували своїми, які для азійських країн виявилися дешевшими завдяки коротшій і швидшій логістиці. Зараз там відновлюємо втрачені позиції. Й небезуспішно.
– Які ще не освоєні вами ринки приваблюють найбільше?
– Мабуть, що ринки африканських країн. Меблі нашого рівня, зокрема й цінового, гадаю, мали б там попит. Не виключення й багаті країни Перської затоки.

Рубрика “Історії успіху” започатковано в рамках грантового проекту за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, назва проекту: “Підвищення рівня співпраці та довіри при спільній участі у міжнародних та національних державних закупівлях ” – TENDER TOGETHER.