Перш ніж через кілька тижнів відновити меблевиробництво, вимушено зупинене початком війни, столична компанія  «Pufetto» сконтактувалася із клієнтами, чиї замовлення були готові на кінець того сумнопамʼятного лютого. Тоді через форс-мажорні обставини їхні меблі не були доставлені за місцем призначення. Тільки-но така можливість знову зʼявилася, компанія повідомила замовникам, що готова завершити  виконання контакту з тим же рівнем сервісу, який їм був обіцяний при його укладанні. І така пильна увага до інтересів клієнтів не випадкова, як розповів співвласник компанії та керуючий партнер Сергій Виговський:

– Однією з конкурентних переваг нашої компанії було і залишається – навіть в нинішніх, складніших умовах – надання клієнтам топ-сервісу. «Pufetto» одна з кількох меблевих компаній в Україні з таким високим рівнем клієнтського сервісу. Він передбачає не тільки доставку транспортом компанії придбаних меблів до помешкання клієнта в зручний для нього час, а й занесення вантажу до його помешкання – і у висотки з непрацюючим ліфтом без додаткової оплати –  й виконання за потреби монтажних робіт, не кажучи вже про те, що заберуть з собою пакувальні матеріали. Буває, що люди просять заодно й старі меблі забрати з квартири.

– Інформаційні ресурси компанії засвідчили, що ще до того, як була відновлена виробнича діяльність компанії, запрацювали – спочатку частково – й ваші торгові представництва в регіонах…

– Але не всі. Ті, що близькі до районів бойових дій або які в містах, що піддавалися регулярним обстрілам, як-от Харків, так і залишаються недіючими.  Небезпечною й дорогою, а відтак і нерентабельною для компанії стала доставка туди продукції.

– Навіть у нинішніх складних економічних і безпекових умовах кожна компанія, кожен меблевий бізнес розпочинає новий рік із планами якогось поступу в своєму розвитку – хай незначного, але щоб уникнути застійності. Які плани у «Pufetto»?

– Ще планом на той трагічний 2022-й рік було передбачено відкрити фірмові магазини у всіх обласних центрах. Але війна, як вже зазначалося, не тільки не дала можливості цього досягнути, а й скоротила кількість довоєнних регіональних представництв. Цьогоріч маємо наміри розширювати дилерську мережу. Звісно, у всіх обласних центрах поки що нереально відкрити свої представництва, але хоча б компенсувати  в інших регіонах кількість тих, які перестали функціонувати.

Ще до війни започаткували наряду з розвитком основної спеціалізації компанії – виробництва мʼяких меблів – і новий товарний напрямок із виготовлення ще й корпусних меблів. Війна призупинила цей процес, але не позбавила нас прагнення відродити корпусне виробництво. Втім, з огляду на реалії така перспектива бачиться більш віддаленою, цього року навряд чи до цієї справи приступимо. Виникла зокрема перешкода, про яку два роки тому підприємці й думати не могли, – кадровий голод, який і для нашої галузі стає все відчутнішим через відомі причини. Та й споживчий попит на меблі на вітчизняному ринку поки що далекий від довоєнного.

Маємо й зарубіжні устремління. Під експортним «прицілом» розглядаємо Польщу й Румунію, де хочемо відкрити свої філіали. Тільки-но активізували польський напрямок, як почалися прикордонні негаразди. Переключаємося на Румунію.

– А що стосується розвитку основної спеціалізації компанії, то в чому він полягає в нинішніх умовах?

– В основі своїй у тому ж, що й завжди: в регулярному оновленні асортименту, в пропозиції ринку нових оригінальних моделей, чим завжди славилася компанія. Як не дивно, в нинішніх умовах цей процес не лише не пригальмувався, а й став інтенсивнішим. Через обʼєктивне зменшення виробничих обсягів, стало більше часу для творчих процесів. І ще стосується не тільки дизайнерів, а й технологів, менеджменту. Компанія завжди покладалася на творчий потенціал власних дизайнерів, які щораз генерують свіжі ідеї, завдяки чому наші меблі завжди мають високий ринковий  потенціал. Від чого компанія і у виграші, і від чого й потерпає.

– Що маєте на увазі?

– Маю на увазі непорядну конкуренцію, безкарний плагіат, що досить поширені в нашій галузі. Вітчизняне законодавство про захист інтелектуальної власності або недосконале, або ним просто нехтують деякі компанії, знаючи, що патентне право в Україні лише на папері. Через це, навіть попри те, що ми захищаємо свої моделі патентами, вісімдесят відсотків із них, все одно більшою чи меншою мірою безсоромно копіюються конкурентами.

Користуючись тим, що ця стаття буде розміщена на сайті Української асоціації меблевиків, якраз і загострюю вкотре вже цю проблему, якою УАМ і за статутними зобовʼязаннями перед її членами повинна постійно перейматися. Не буду стверджувати, що більшість меблевиробних членів Асоціації грішать плагіатом, але ж чимало меблевих компаній залишаються поза  нею. На них передусім треба шукати нашу управу, протиставляти нашу колективну волю, спонукаючи до чесної конкуренції. Якби дирекція УАМ провела опитування членів на предмет того, які проблеми нині найбільше дошкуляють меблевикам, упевнений, що питання нечесної конкуренції було б серед основних.