Позаду два роки війни, два роки перебування економіки країни, підприємництва, вітчизняного ринку в жорстких умовах обмежень, інфляції, спаду виробництва і продажів продукції. Повною мірою всі ці економічні негаразди стосуються й меблевої галузі, яка тим не менше  вижила в найважчий період війни, не здалася труднощам, що й досі її не відпускають, і навіть нерідко демонструє на прикладі деяких компаній тенденції розвитку. Але незаперечним для всіх меблярів є той факт, що умови воєнного часу позначилися на практиці їхнього господарювання. Звісно, у кожного по-своєму, більшою чи меншою  мірою. 

– А що змінили два роки війни у вашій компанії? – поцікавилися в Ярослава Вакольчука, співвласника тернопільської компанії «RONEL». 

– Війна примусила нас по-іншому позиціонувати себе на ринку, котрий став конкурентнішим, по-іншому працювати з клієнтом, пропонуючи йому більше сервісу, починаючи від першого, так званого  «холодного» контактування з ним і до пост продажного супроводу.

– Попри складнощі цього часу, про які йшлося, деякі меблевиробники свідчать і про певні позитиви, котрі проявилися і є сприятливими для їхніх компаній…

– Я до позитиву, який помічений у практиці нашої компанії, зарахував би ту тенденцію, що клієнти почали частіше роботи більш комплексні меблеві придбання, ніж раніше. Приміром, у нашому сегменті – меблів для спальні – зазвичай купували ліжко, дві тумби, комод. Тепер кількість  покупних чеків зменшилася, але вони збільшилися майже вдвічі номіналом, сумою покупки.

– Затратнішим стало меблевиробництво через здорожчання матеріалів, комплектуючих, логістики…

 – Так, але ж за два роки війни вітчизняні меблі подорожчали відсотків на 15, не наполовину. Покупний чек зробив «соліднішим» інший чинник: внутріміграційні процеси. Значна частина українців змушена  змінювати місця проживання. Для облаштування, а відтак і умеблювання нового житла  вони купують не окремі предмети, як-то бувало раніше – аби щось оновити, а відразу повністю умебльовуються. Звісна річ, ідеться про людей, які можуть собі це дозволити. А таких в Україні все ще вистачає, якщо не більшає. 

Скажу й таке: відбулася помітна поляризація потенційних покупців. Середнього цінового сегменту ніби як і не стало: одні українці за своєю покупною спроможністю скотилися в мас-маркет, інші – навпаки, піднялися вище.

– Можна сказати, що меблевий ринок воєнної доби став менш вимогливим? За приказкою «Не до жиру…». 

– Та ні. Компанія «RONEL» традиційно меблювала в класиці, а нині нам стає тісно в її рамках. Отримуємо запити на стильове урізноманітнення. В останній, новій серії, запущеній у виробництво вже в умовах воєнного часу, радикально від класики ще на відійшли, але наблизилися до модерновості. 

У планах цього року наростити обсяги продажів якраз за рахунок запуску у виробництво наступних нових серій, ще  більш просунутих у напрямку модерну. Це будуть меблі, як для спальні, так і для вітальні та кабінету.

– Під час війни чимало членів УАМ,  впроваджуючи у виробництво нові моделі, ставлять перед собою передусім експорті завдання, тому «розкручувати» модельні новинки прагнуть передусім на міжнародних виставках, у чому Асоціація їм відчутно сприяє… 

– Ми поки що не вичерпали потенціалу внутрішнього ринку. Тим більше, що він уже не такий, яким був навесні  22 року. І переконливим свідченням цього є той факт, що компанія протягом двох років війни змогли втримати довоєнні обсяги виробництва. І якщо нині ставимо мету наростити обсяги продажів, то не для того, аби вийти на довоєнні показники, чого прагнуть більшість колег по галузі, а щоб забезпечити нашими виробами потребу внутрішнього ринку. 

Що стосується експорту, то він для нас усе ж не є геть не цікавим. Придивляємося, прицінюємося, навіть час від часу контактуємо з потенційними покупцями, але ще не дійшли згоди по співпраці. Для формування стратегії експорту ми поступово вивчаємо ринок та визначаємо,  хто наш клієнт.

– Що буде головним драйвером запланованого нарощування виробництва й продажів?

– Глибока оптимізація й систематизація  виробничих процесів і менеджменту. Зрозуміли, що самотужки  досягти потрібної глибини в цій справі навряд чи вдасться, тому залучили відповідного фахівця. Вже два місяці триває  процес оптимізації. Це ще не закінчення, але його позитиви вже очевидні: за цих два місяці показники, які нас цікавлять насамперед, зросли на сорок відсотків по відношенню до тих, які мали два місяці тому. Зокрема, днями ми вже змогли проінформувати потенційних клієнтів, що термін виконання замовлень компанія зменшує вдвічі – до місяця. І це без зниження обсягів виробництва й продажів.

– Компанія працює з більшою мірою з масивом, причому виключно з ясенем. Чому таке обмеження?

– Не вважаю це мінусом, бо ясень серед найзатребуваніших меблярством порід. До того ж ми маємо давнє, відлагоджене й вигідне за ціновими параметрами постачання цієї деревини. 

Дуб завжди дорожчий. Його використання навряд чи дало б нам змогу утримувати меблеву продукцію в тій ціновій категорії, в якій працює компанія. До того ж, пересічний покупець зазвичай мало розуміється в текстурних відмінностях деревних порід. І все ж текстуру дуба можна знайти в наших виробах: частину меблевих елементів ми опоряджуємо плитними матеріалами, які покриті дубовим шпоном.