Збираючи відомості про компанії-членів нашої Асоціації, котрі наперекір війні й тим труднощам, яких вона завдає бізнесу, продовжують видавати продукцію, належним чином виконувати свої зобовʼязання перед клієнтами, ми чи не вперше довідалися про приємний парадокс: при суттєвому «просіданні» внутрішнього ринку – особливо в перший рік війни – компанія почала виробляти й продавати продукції більше, ніж у довоєнні часи. Такою удачливою виявилася чернігівська фабрика «Двері Булат», знаний вітччизняний виробник вхідних дверей, який три роки тому поєднав свою бізнесову долю з Українською Асоціацією Меблевиків.

Втім, удача – дама капризна. В чомусь вона проявляється, а в іншому її бракує. Якщо в цьому сенсі говорити про компанію «Двері Булат», то відвернулася від неї удача, як розповів її співвласник Віктор Атрощенко, у перші тижні війни, коли ворог окупував Чернігівщину й регулярно руйнував обстрілами обласний центр. Не обминули ворожі снаряди й виробничі потужності фабрики – було аж чотири влучання, що завдало компанії майже мільйонного збитку. Тому працівники компанії, перш ніж відновити виробництво дверей, мусили в квітні минулого року «заліковувати» завдані їй рани. Працювали над відновленням життєдіяльності компанії всі ті, хто залишився на той час у команді, дружно і завзято, і вже в травні фабрика змогла видавати продукцію усіх своїх торгових марок: «БУЛАТ», «ЦИТАДЕЛЬ», у виробах кожної з яких оптимально поєднані якість, дизайн і ціна.  Більше того, минулого року компанія спромоглася доповнити свій асортимент дверима ще однієї торгової марки  – «REVOLUT DOORS», чому  передував великий системний аналіз асортименту вхідних дверей, який вдалося зробити ще до війни. Нова торгова марка, як і  вже добре відома на ринку «ЦИТАДЕЛЬ», серійна, в якій  – якісна продукція за доступною ціною.

– Мабуть, не тільки завдяки розширеню асортиментної лійнйки компанії вдалося уже торік перевищити довоєнні показники виробництва і продажів?

– Найбільшою мірою посприяв цьому все ж таки оновлений асортимент продукції та розширення клієнтської бази, а також  нинішня відсутність на вітчизняному ринку потужного російського конкурента, який до війни покриваав його значну частку. Хоча в цілому вітчизняний ринок дверей і скоротився більше, як утричі, але заміщення тієї його частки, яку займали росіяни, дало нам змогу не тільки компенсувати «просідання» ринку, а й наростити продажі. Перестали продаватися в країні й білоруські двері. Ця обставина дала нам змору наростити й експортні поставки, бо й у Європі теж припинена торгівля з росією й білоруссю. Послабилася конкуренція і між вітчизняними виробниками, бо ті, що опинилися на частково окупованих територіях, приміром, в Запорізькій та Херсонські областях, припинили свою діяльність. 

– А де в Європі ви продаєте свої двері?

– І до війни, й зараз переважно в країнах Балтії. Там же під час війни й розширювали свою клієнтську базу, нарощуючи збут. В Україні найбільше продає наших дверей мережа гіпермаркетів «Епіцентр», але його частка в загальних продажах не перевищує 25% .

– Нарощування обсягів виробництва і продажів, чим ви можете справедливо похвалитися, не спонукає вас розширити експортні горизонти?

– Дверникам складніше продавати свою продукцію – там інші вимоги, інші стандарти. Аби виробляти такі двері, які можна було б продавати в тій же Америці, потрібне іншого характеру виробництво – інші конструкції, інші стандарт, інше обладнання та інструмент. Навряд чи якась із вітчизняних дверних компаній зможе собі дозволити створювати ще одне паралельне виробництво, ще не знаючи, як буде там продаватися її продукція, не маючи ще надійних каналів її збуту. А розгортати нове виробництво, розраховуючи лише на удачу, хто ризикне?

-Нині в Україні практично всі виробничі колективи зазнали вимушеного скорочення, особливо чоловічого, через відомі обставини. У тих компаній, які зазнали скорочення виробництва, такий кадровий відтік фактично не позначився на їхній діяльності, а у вас обсяги виробництва за таких кадрових обставин зросли…

– Мобілізація скоротила колектив відсотків на двадцять. Звісно, це далося нам взнаки. Поставило перед необхідністю шукати заміну тим, хто на фронті. Але це не значить, що ці працівники для нас втрачені. Після повернення до мирного життя місця в колективі для них завжди знайдуться.

– Ваша компанія завжди мала сильну конкурентну позицію зокрема й завдяки регулярному оновленню дверного асортименту. Війна вплинула на цю регулярність?

– Так, розробка і впровадження у виробництво нових моделей дверей у нас завжди були поставлені, що називається, на потік, тобто відбувалися регулярно. Як у травні торік відновилося виробництво, так і відновилася робота дизайнерів і конструторів над оновленням та розширенням модельної лінійки. Традиційно щороку у нас змінюється до 20 відсотків асортименту. Переконливе підтвердження тому – створення торік навіть нової торгової марки.