fbpx

УАМ в обличчях: Людмила Таланова, власниця однойменної студії меблів, розповіла, що війна не тільки не похоронила експортних устремлінь компанії, а прискорює їхню реалізацію.

Війна в кінці лютого відправила у вимушену двохмісячну відпустку, а попросту – в простій, більшість столичних промислових підприємств. От і меблевиробні цехи Студії меблів «TALANOVA» запрацювали тільки після того, як загроза окупації Києва була усунута. Й коли, десь у середині травня, додому повернулася Людмила Таланова, засновниця й керівниця компанії,котра, як і тисячі київських матерів із малими дітьми,змушена була виїхати за кордон, аби не піддавати їх можливій смертельній небезпеці.

Була не тільки спокуса, а й реальна можливість,  зізнається Людмила, змінити статус біженки на статус переселенки, тобто залишитися там на постійне проживання,  але не змогла. Не лише рідні стіни манили, а і її творчо-промислове дітище – власна студія меблів, яку, як її ідеолог і натхненник, багато років розвивала, вдосконалювала до здатності створювати меблеву продукцію європейського рівня. До того ж, на догляді за студією й виробництвом залишився чоловік (у них фактично сімейний бізнес), вірні члени команди, які не могли дочекатися, коли знову візьмуться до улюбленої роботи.

– Взялися закінчувати проєкти, які були запущені у виробництво до війни. Одиничні фрагментарні замовлення від постійних клієнтів трапляються, от за масштабними, складними, але творчо цікавими проєктами, які з відомої причини перестали надходити, всі ми відверто скучили. Але все ж раді й тому, що маємо: тому,  що виробництво неушкоджене, дієздатне, що меблевий наш салон може так само гостинно запрошувати й приймати потенційних клієнтів, чого, на жаль, позбавлені деякі колеги, кого війна позбавила можливості займатися справою їхнього життя, а то й відібрала її.

– Багатьох ваших колег, які відновили меблярство після вимушеного простою, та й тих, котрим пощастило більше, і вони й не припиняли меблювати, війна примусила переглянути філософію, місію своїх компаній. Перед вами не постала така потреба?

– Постала й перед нашою студією. Ми розуміємо, що коли війна закінчиться – і завершиться вона, безсумнівно, перемогою України, – потреба в продукції меблярства зросте в рази: потрібно буде умебльовувати житло, підняте з руїн. Разом із тим, усвідомлюємо, що потреба буде більшою мірою не в меблях того рівня, на якому працює наша студія (в ціновому сегменті «середній плюс»), а в значно скромніших, дешевших…

– І ви маєте намір переорієнтовувати виробництво на продукування таких меблів…

– Ні, не так. Ми в жодному разі не будемо відмовлятися від того європейського рівня меблювання, якого досягли роками напруженої праці й творчих потуг, від  напрацьованого іміджу бренду «TALANOVA» – дійсно дуже нелегко далося таке надбання, аби ним нехтувати. Зараз команда – передусім я, дизайнери, технологи – працює над тим, аби розробити ще й лінійку меблів класу «середній мінус», тобто дешевших за ціною. Мудруємо, як можна зменшити собівартість виробу, не погрішивши проти його стильової привабливості й – головне – проти якості, адже якість – це основа бренду «TALANOVA». Треба буде знайти відповідні матеріали, комплектуючі і, звичайно, технології, які б здешевлювали виробництво.

– Українську Асоціацію Меблевиків, членом якої залишається ваша компанія, війна, образно кажучи, не «обеззброїла» – ритму й обсягу своєї згуртовуючої меблярську спільноту діяльності вона не збавляла. Ставши  в період національного лихоліття практично ще й галузевим волонтерським штабом, Асоціація орієнтує  й націлює своїх членів на забезпечення меблярських потреб воєнного часу. Сприяє їм у пошуку замовлень в умовах фактичної стагнації меблевого ринку. На вашу думку, чим ще б УАМ могла допомагати в цей час таким компаніям, як ваша?

– А вона вже допомагає. Зокрема й нашій. Тим, що запланувала на початок серпня проведення спецкурсу Furniture Business Academy «Підготовка до В2В-зустрічей», мета якого  – в короткий термін навчити зацікавлених керівників меблевих компаній, членів УАМ, ефективно презентувати себе і свій бренд, а також упевнено почуватися на В2В-перемовинах із метою продавати свій продукт на експорт.

У наших довоєнних планах було починати шукати шляхи на зарубіжні ринки. Війна не тільки не похоронила таке бажання, а й прискорює його реалізацію, зокрема й за допомогою УАМ. Я відгукнулася на оголошений Асоціацією набір слухачів цього цільового спецкурсу і з нетерпінням очікую початку онлайн-занять.

Share This: