Традиційне виробництво дверей належить до столярних робіт, які дуже близькі до традиційного меблярства, бо й те, й інше мають справу з деревиною. Втім, сучасні й  виробники дверей, і виробники меблів давно перестали послуговуватися лише деревиною, а ще й металом склом, пластиками. Є й такі двері та меблі, які виключно металеві. Така спорідненість, а ще й те немаловажне, що й меблевими, й «дверники» мають в основному спільного клієнта, і приводить їх в Українську асоціацію меблевиків. Серед таких і TOB «TBK Єкaтeринocлaвcькa Двeрнa Aртіль», яка виробляє металеві вхідні двері преміум-класу під добре знаною в Україні та за її межами торговою маркою Міністерство дверей.

Про те, як в нинішніх умовах почувається в Дніпрі такий потужний вітчизняний виробник та експортер, ми розпитували директора з розвитку компанії Сергія Панченка.

Для Єкaтeринocлaвcької Двeрної Aртілі настільки звичні як інтенсивне виробництво, так й інтенсивна продаж його продукції, що навіть сумнопамʼятної лютневої середи 22 року, коли на українські міста впали перші ворожі ракети, компанія продовжувала продавати двері. Далі, звісно, звичний ритм життя й роботи порушився.

Оскільки захищати країну – справа передусім чоловіча, то слід було очікувати, що знадобляться для цього й «артілівські» чоловіки. Вже за кілька днів так і сталося: десь із чверть сотні працівників одягли військові однострої. Через це двохзмінне виробництво стало однозмінним. Якщо для більшості виробничих компаній лише десь на третьому році війни стало очевидним, що в умовах війни кадрова нестача може поставити їх на межу виживання, то керівництво «Артілі» одразу вдалося до того, за що більшість вітчизняних підприємців беруться лише зараз: готувати військовозобовʼязаним працівникам можливу заміну, яку передусім побачили в жінках. І вже за місять виробництво було підготовлене до того, аби пропонувати жінкам навіть зварювальні роботи. Як і на будь-якому сучасному виробництві, в технологічних процесах якого зварювальні роботи становлять значну частку, і в дніпровській дверній компанії працюють роботи-зварювальники, але не вдається поки що обходитися і без ручного зварювання. Таке вчасне кадрове підстраховування дало можливість компанії  і в умовах воєнного часу утримувати лідерські позиції в своїй галузі, забезпечувати стабільні поставки, асортиментне різноманіття складської програми. І хоча рік тому компанія отримала статус підприємства критичної інфраструктури, жіноча підмога не втратила необхідності.

– А в який спосіб було підготовлено виробництво до того, аби зварювальницями могли працювати жінки?

– Безпосередній процес зварювання неважкий і для жінок – зварювальний пістолет не такий і важкий, аби з його допомогою утворювати якісний зварювальний шов. Заважко жінкам переміщувати часом досить габаритні металеві заготівки, тим більше зварні конструкції. Цієї важкої частини зварювальних робіт їх і позбавили, механізувавши й автоматизувавши переміщення металевих деталей і конструкцій.

– Якими видалися для компанії цих три воєнних роки?

– Без перебільшення скажу, що хоча й складнішими, ніж були довоєнні, але в загальному підсумку досить успішними. 

Перший рік війни, як і для всіх, був найважчим. А вже наступного ми зросли вдвічі у порівнянні з попереднім і навіть із мирним 21-м – відсотків на 60-70. У минулому приріст до досягнутого у 23 році був незначним. А нинішній досить рівний: не було поки що провалів, але й зростання ринку не спостерігається. Суспільні настрої, а відтак і купівельні потреби стабілізувалися. Люди звиклися з думкою, що війна найближчим часом не закінчиться, а також із впевненістю, що й краху України не слід очікувати. 

Остаточні результати нинішнього року будуть на початку наступного, але вже можу стверджувати, що вони будуть кращими за незначний приріст у минулому році. І значно мірою завдяки тому, що на цьогорічний серпень припали рекордні продажі, яких не було навіть у мирний час, принаймні останніх десять років. Є сподівання, що купівельний сезон, який традиційно припадає на осінь, теж дасть хороший результат.

 – А чим ви пояснюєте отой ривок, який компанії вдався 2023 року? Тим, що після ворожих руйнувань по всій Україні почалася відновлення пошкоджених будівель?

– Це тільки одна і складових купівельної активізації. На нашу користь було й те, що деякі конкуренти на прифронтових територіях на тривалий час припинили виробництво. А ми, памʼятаю,  вже 20 березня вантажили партію дверей для магазинів «Епіцентру» в Умані, Житомирі і далі на захід. Десь у травні вже й дистрибʼютори почали відновлювати продажі. Інший фактор: зʼявилися потреби в дверях у людей із статусом внутрішньо переміщених осіб, які обживалися на нових місцях. Дружини фронтовиків, на чиї плечі лягло все домашнє хазяйство і яким чоловіки почали переховувати воєнну зарплату, якої не мали у мирний час, взялися за ремонти своїх помешкань. Та й інші, згадали про ремонти, які були заплановані на 22 рік, але відклалися. Свою роль в купівельному сплеску відіграла й емоційна складова. На активізації купівельної спроможності населення позитивно позначилася успіхи ЗСУ, які прогнати ворога із значної території на Харківщині, звільнили Херсон.

Помітно зріс і експорт, бо в країни, в яких ми продаємо свою продукцію, перестали імпортувати двері з Росії й Білорусі. Із серйозних конкурентів там залишаються Туреччина й Китай.