«Ще раз хочу подякувати за якісно виконану роботу з облаштування моєї квартири у короткі терміни й за невеликі гроші. Дуже радий, що обрав саме вас. Не очікував такого чесного, відповідального підходу. Окрема вдячність за терпіння до моїх “заморочок”, яких було чимало. Ваші працівники дійсно мають смак і відчуття стилю, при цьому не забувають про зручність і функціональність. Якби всі так ставилися до своєї роботи, то ремонти були б святом».

Це один із клієнтських відгуків після завершення студією меблів V&D чергового проєкту. Ми не випадково вибрали саме цей відгук серед десятків подяк, отриманих компанією, — бо в ньому сконцентровано все, що повною мірою характеризує компанію: її можливості, рівень компетенції і — що дуже важливо — ставлення до замовника та його запитів. Важливими для компанії є обсяги виробництва й продажів, показники доходів, але не менш цінними іміджевими надбаннями залишаються такі вдячні відгуки. Вони не лише зміцнюють ринкову позицію компанії, а й надихають колектив, адже визнають його професіоналізм і старанність.

Якби запитати десяток таких вдячних клієнтів, звідки ця компанія, то одні сказали б, що з Харкова, а інші — що з Рівного. І ті, й інші мали б рацію. Пояснення просте: V&D — одне з харківських меблевих виробництв, яких війна позбавила звичного місця роботи, змусивши переміститися подалі від фронту. Для цієї компанії релокаційна ситуація виявилася складнішою тим, що її верстатний парк залишився в Харкові. Та й команду на новому місці довелося суттєво доукомплектовувати, що виявилося непростим завданням.

Коли ми поцікавилися у співвласника компанії Володимира Корнійчука, що виявилося найпроблемнішим під час облаштування на новому місці, він відповів: приміщення й кадри. Навіть у прифронтовому Харкові, визнає він, із цим було простіше. А тут, на заході країни, ще до війни спостерігався дефіцит кваліфікованої робочої сили — багато людей виїхали за кордон у пошуках кращих заробітків. Опинившись у такій ситуації — без звичної виробничої бази й належного кадрового забезпечення — компанія змушена значною мірою покладатися на підрядників, делегуючи їм частину обробних операцій.

У компанії раніше менеджерами працювали переважно чоловіки, бо їм легше орієнтуватися в технічних питаннях і меблевих технологіях, що важливо під час спілкування з клієнтами та формування замовлення. Нині ж їх замінили дівчата, а чоловіки зосереджені на виробничих процесах у цехах.

Ми також попросили пана Володимира Корнійчука детальніше розповісти про іншу проблему — пошук приміщення. Спочатку планувалося створити в Рівному повноцінне виробництво, але саме брак приміщень став головною перешкодою. Якщо в Харкові оренда не перевищувала 30–40 гривень за квадратний метр, то тут просять до двохсот — і це за приміщення без електрики, без інженерних комунікацій, у які для перетворення на виробничі цехи потрібні значні фінансові вливання, яких у релокованої компанії наразі немає.

Знаючи, наскільки важливим для українських меблевиків нині є експорт, ми поцікавилися цим аспектом і у Володимира Корнійчука. Виявилося, що компанія вже отримувала досить привабливі пропозиції з Польщі, але з огляду на те, що на новому місці ще не досягла виробничої самодостатності, поки не наважується братися за зарубіжні проєкти.

Традиційно сильною стороною компанії є дизайнерська складова виробництва. Креативних дизайнерів на новому місці шукати не довелося: ті двоє, що працювали у Харкові, продовжують роботу і в Рівному. Їхній професіоналізм, досвід і творчий потенціал настільки високі, що навіть під час виконання авторських проєктів інших дизайнерів їхня участь залишається необхідною, адже вони досконало знають виробничі можливості компанії. Така «фільтрація» кожного проєкту лише на користь — і авторам, і замовникам, які отримують якісний результат.