Про віру в розвиток, стратегії, які працюють, і меблеву галузь, що не здається.

 «Найкращий спосіб передбачити майбутнє — це створити його»
— Пітер Друкер

Бізнес під час війни — це не про виживання. Це про перезавантаження.

У мирний час створювати бізнес — це виклик. А в умовах війни — це виклик, множений на невизначеність, ризики та відповідальність. Проте саме в такі моменти народжуються найсильніші ідеї, найміцніші команди та справжні лідери. Ті, хто працює в умовно «спокійних» регіонах, не живуть у вакуумі безпеки. Їхня реальність інша: їм випав шанс не просто зберегтись, а вирости. І це — найвища відповідальність.

Для таких компаній «вижити» — це вже не мета. Це початкова точка. Наступна місія — повернути втрачені обсяги, відновити команди, знайти нові продукти, нові ринки, і головне — новий сенс. Вони вже не просто створюють фарби, меблі, технології. Вони фарбують реальність заново — із новою палітрою досвіду, втрат, надії. І саме тут, у цій тиші між повітряними тривогами, з’являється простір для прориву.

І таких проривів, навіть у нашій галузі, більше, ніж можна було уявити два роки тому. Це вже не поодинокі історії — це тренд. Бізнес навчився працювати не «всупереч», а «завдяки» новим обставинам.

Щоб краще зрозуміти, як саме трансформується український виробничий бізнес у час війни, ми запросили до розмови людину, яка не просто зберегла свою компанію, а змогла дати їй нову енергію — Вячеслава Ковальчука, директора компанії «Лаковер», одного з провідних українських виробників порошкових лакофарбових матеріалів, зокрема для меблевої галузі.

 

В.В. Ковальчук: Війна — це така точка, де звичне більше не працює. Усе, що ти колись вважав «нормою», виявляється непотрібним. Ти вчишся діяти на ходу. Створювати з нуля, і  не просто адаптуватися — а будувати нову бізнес-екосистему в реальному часі.

Ми справедливо називаємо героями тих, хто зі зброєю в руках захищає країну. Але водночас є й інший фронт — тихий, невидимий, але не менш важливий. Це фронт підприємців, людей, які залишилися в Україні. Які не сховалися. Які прийшли на роботу вранці після обстрілу й відкрили цех. Які не просто утримують економіку на плаву — вони дають роботу, сплачуюють податки, підтримують стабільність.

І найбільше вражає ось що: попри все, навіть у таких умовах є сміливці, які запускають нові бізнеси. Не на «потім», а вже. Бо розуміють: нова країна потребує нової економіки. Це вже не про прибуток, це про відповідальність.

Держава, варто сказати, зробила дещо важливе — податкові пільги, гранти, кредити. Це справді допомагає. Але фінансова підтримка — лише частина картини. Чого справді бракує — це системної соціальної інфраструктури для бізнесу. І саме через це частина підприємств змушена переїжджати за кордон. Вони шукають не кращого клімату — вони шукають стабільного простору для зростання.

Але ми — залишаємося в Україні, ми зростаємо тут.

– Перший рік війни для більшості компаній нашої галузі виявився і збитковим за рівнем доходів, і гальмівним для розвитку. А якими були перші роки війни конкретно для вашої компанії?

В.В. Ковальчук: Перший рік війни був ніби холодний душ для всієї галузі. Ніхто не був готовий. Ми не просто втратили дохід — ми втратили орієнтири. Але вже тоді стало зрозуміло: зупинка — це кінець. Тому ми йшли вперед, не в повну силу, і не завжди у правильному напрямку, але ми йшли. Хтось починав із нуля, хтось — повертав людей із евакуації, шукав заміну тим, кого мобілізували. Ми були серед тих, хто зібрав команду назад і почав шукати нову логіку в бізнесі.

2023-й — це вже був рік нових стратегій. Ми не просто стабілізувалися — ми почали створювати нові продукти, інвестувати в навчання, зміцнювати свою внутрішню експертизу.

2024-й став роком зростання. Це ще не тріумф, але вже — прогрес. Ми бачимо приріст та реакцію ринку. Ми бачимо, що клієнт цінує не просто товар, а підхід, якість, надійність.

Ми, як і багато інших у нашій галузі, віримо: навіть коротке перемир’я активізує будівництво, а за ним — і потребу в меблях. У цьому циклі наші фарби теж знайдуть своє місце. Бо меблі в новому домі — це вже не розкіш. Це перша необхідність. Це знак відродження.»

– Чи змінилася експортна політика компанії під час війни?

В.В. Ковальчук: Так, змінилася — але не за суттю, а за формою. Ми не втратили експорт, ми його трансформували. Раніше ми мали злагоджені логістичні канали, стабільну присутність на ринках Кавказу — Азербайджану, Грузії. Але війна перекроїла маршрути. І замість того, щоб боротися з течією, ми змінили напрям.

Ми залишилися там, де бачимо стабільність, партнерство і розуміння цінності нашого продукту. Молдова, Румунія, країни Європейського Союзу — це ті ринки, де «Лаковер» не просто присутній, а відіграє вагому роль. Зазначу: у Молдові 25%  усіх порошкових фарб — це наша продукція. Це не просто цифра. Це визнання.

Світ змінюється. Але компанії, які думають глобально і діють сміливо, завжди знайдуть нові двері, навіть коли старі зачиняються.

– Чи з’явилися нові продукти в асортименті?

В.В. Ковальчук: Так. Але для нас новий продукт — це не просто чергова формула. Це відповідь на запит часу. Це прояв емпатії через інновацію.

Ми створили порошкову фарбу з антибактеріальними властивостями. Не тому, що це модно, а тому що це потрібно. Її вже використовують меблевики, які працюють на медичні установи, лабораторії, заклади харчування. Сфери її застосування зростають щодня — тому що зростає усвідомлення, що гігієна — це не привілей, а стандарт.

Наша місія — створювати  продукт, що не лише красиво виглядає, а й робить простір безпечнішим. Кожна фарба — не просто пігмент, а турбота, наука й бачення світу, де безпека — частина дизайну.

– Чи маєте приклади індивідуалізованих замовлень для конкретних меблевих компаній?

В.В. Ковальчук: Абсолютно. Ми віримо, що справжнє партнерство починається з уміння слухати. І діяти. Один з яскравих прикладів — наш давній партнер, харківська компанія «Новий стиль». Це бренд, який точно знає, чого хоче. І коли вони звернулися до нас із запитом на фарбу, що повинна бути не просто красивою, а витривалою, ми відповіли не стандартом — ми відповіли рішенням.

Ми розробили покриття, стійке до подряпин. Окрім цього ми пішли далі. Ми врахували й те, що навіть ідеальна поверхня іноді зустрічається з реальністю — і тоді подряпина не має впадати в око. Тож ми створили фарбу, в якій навіть пошкодження стає невидимим. Це не просто технічна інновація. Це — турбота про естетику, функціональність і довговічність. 

– Ви згадували про приріст у минулому році. А якщо говорити ширше — які зміни відбулись у компанії за три роки війни?

В.В. Ковальчук: Ми не просто пережили три роки війни — ми використали їх як трамплін для розвитку. Коли навколо все горить, ти або ховаєшся, або стаєш світлом. Ми обрали друге. І почали перетворювати кожен виклик у можливість.

Наші виробничі й комерційні показники стабілізувалися. Але ми додатково за цей час:

• розширили команду знань;
• отримали  більше сертифікатів, ніж за весь попередній період разом;
• с творили лабораторію, яка працює не як супровід, а як рушій інновацій;
• інвестували в освіту, бо знаємо: компанія зростає тільки тоді, коли зростає кожен її працівник.

Це була трансформація. З компанії, яка робила якісну продукцію, ми стали компанією, яка диктує стандарти.

– Які плани на поточний рік у плані розвитку?

В.В. Ковальчук: Ми не зупиняємося. 2025-й для нас — це рік виходу за межі звичного. Ми готуємося до нових сертифікацій, особливо міжнародних. Це складно,  потребує зусиль, нових знань, перебудови деяких процесів. Але саме це відкриває двері на ринки Європейського Союзу, де висока якість — не перевага, а вимога.

Для нас ці сертифікати — не просто папірці. Це символ довіри. Доказ того, що ми можемо відповідати найвищим стандартам, і  водночас — це стратегія. Кожна нова сертифікація — це новий ринок, а  кожен новий ринок — це ще один крок у майбутнє, яке ми створюємо самі.

Але що насправді дозволило нам вистояти й рости у найважчі часи? Команда. Не просто працівники, а справжній організм, де кожна людина — як взаємопов’язана ланка, яка доповнює інші. Ми — механізм, що працює злагоджено, надійно, цілеспрямовано.

Кожен — від лабораторії до виробництва, від складу до офісу — зробив свій внесок у те, щоб «Лаковер» залишався не просто активним гравцем, а лідером ринку. Коли навколо — вибухи, коли вночі ти не спиш через сирени, а вранці виходиш до верстата чи до клієнтів — це не просто праця. Це поклик. 

Я хочу наголосити: справжній лідер знає — жодна стратегія не працює без людей. Власники будь-якої компанії мають усвідомлювати: рушійна сила — це команда. Не логотип, не технологія, а люди, які кожного дня обирають не здаватися.

Експертність кожного члена команди «Лаковер» — це те, що вирізняє нас серед конкурентів. У нас працюють фахівці з високим науковим рівнем, з унікальними практичними знаннями, які вміють не просто створювати продукти, а бачити тенденції майбутнього. Наш сервіс — еталон якості, і це визнають наші партнери як в Україні, так і за кордоном.

Інновація відрізняє лідера від послідовника.

Підприємець під час війни — це не лише про виживання. Це про створення майбутнього попри все. Компанія «Лаковер» не чекала кращих часів — вона зробила ці часи для себе сама. І це не виняток, це приклад. У цьому й полягає суть лідерства: не озиратись назад, не зупинятись на “достатньо добре”, а постійно запитувати себе — що я можу зробити краще?

І якщо ви, як і Вячеслав та його команда Lacover, готові шукати відповіді — значить, ваш бізнес уже на крок попереду.