fbpx

Європа привабливіша, ніж Америка

Європа привабливіша, ніж Америка

Столичній компанії Мебельная фабрика Яворина – Киев досвіду експортної діяльності не позичати. Вона досить впевнено освоїлася на ринку Німеччини ще в докризові часи початку двохтисячних років, але прикропам’ятна глобальна світова економічна криза примусила починати з початку.
– Той перший вихід на ринок Німеччини готували досить тривалий час, – пригадує керівник компанії Олена Балінська. – Їздили на виставки, придивлялися, які меблі користуються попитом у німців, «приміряли» свої вироби до того попиту. Вдавалися й до більш грунтовного аналізу німецького ринку, замовивши консталтингові послуги тамтешнім фахівцям. І старання увінчалися успіхом: наші м’які серійні меблі економ-класу почали там продаватися. Зокрема й стараннями досить підприємливого німецького партнера, який був посередником між нами та торговими мережами Німеччини. Та все ж його підприємливості не вистачило, аби протистояти економічній кризі, що накрила Європу. І тоді ми німецький ринок на певний час утратили.
Але рук не опустили. Були активними учасниками вітчизняних меблевих виставок, і вони, можна сказати, допомогли нам повторно зайти на ринок тієї ж Німеччини. І не тільки Німеччини. Законтактували зокрема і з голландцями.
Цього разу німецькі партнери були більш прискіпливими до нашої продукції: приїздили на виробництво, відбирали те, що подобалося. Зразки вибраних ними меблів компанія посилала в Німеччину для пробних продажів, і тільки коли вони показали задовільний для німців продажний результат, були підписані контракти.

– Вони й цього разу віддали перевагу мас-маркету?
– Ні, зараз ми постачаємо туди меблі вищого класу, які використовуються значною мірою для потреб HoReCa. Переважно під конкретні замовлення.
Власне, й для українського ринку стали продукувати меблі кращі, ніж виробляли на початку двохтисячних років, вищого цінового сегменту. По-перше, конкурувати в мас-маркеті із сотнями виробників і не цікаво, й маломаржинально, по-друге, й українці вже стали орієнтуватися на західні стандарти, тож більше купують добротних речей, а не дешевих.

– Коли компанія взяла курс на налагодження зарубіжних продажів, довелося створювати відділ зовнішньоекономічної діяльності?
– Коли ця справа тільки налагоджується, потреби у цілому відділу нема. І загалом в компанії середньої руки достатньо, коли цією справою буде займатися й один кваліфікований і мотивований працівник.

– Знаю, що продукція вашої компанії присутня й на далекому американському ринку. Цей факт нас особливо зацікавив, що більшість і з тих експортно орієнтованих компаній, з представниками яких ми спілкувалися, ще тільки виношують плани потрапити туди.
– Не скажу , що ринок США дався нам ціною неймовірних зусиль. Але скажу, що ми не в такому вже й захопленні від того, бо все-таки фактори відстані, тривалого (вважай, понад місячного) водного транспортування є факторами постійного ризику. Контейнерами відправляємо туди нашу стандартну продукцію. В кожну коробку із стільцями (а саме їх купують у нас американські ритейлери), аби вони неушкодженими дісталися американського берега, особливо взимку, доводиться вміщувати ще й абсорбуючий вологу засіб. Та й саме упакування для такого транспортування має бути особливим.
Коли відправляли перший контейнер у далеке тривале плавання із вперше нами використовуваними абсорбентними запобіжниками від згубної дії вологи на наші стільці, дуже переживали, чи вантаж дістанеться замовнику цілим і неушкодженим. Тепер, відправляючи уже енний контейнер, так само усвідомлюємо, що все ті ж ризики залишаються.

– Ви сказали, що постачаєте американцям меблі в нашій стандартизації. З цим не виникало проблем?
– Спочатку наш партнер справді хотів, аби ми змінили деякі розмірні параметри стільців, передусім ширину сидіння збільшили: мовляв, це буде більш по-американськи. Але згодом відмовився від цього: наші стандартні розміри виявилися американцям якраз у міру. А от, що стосується технологій виробництва, якості, то тут американці виявилися дуже вимогливими – інспектували наше виробництво скрупульозно чи не з тиждень, зазираючи, так би мовити, в кожну шпарину. Тобто їх не задовольняла сама якість готового виробу, хотіли знати все до дрібниць і про деревні та опоряджувальні матеріали, й про обладнання, яке в нас працює, – справді про все.

– Які ринки надалі будуть у ваших пріоритетах?
– Передусім, європейські. Американські, звісно, привабливі, але дуже вже далекі, що є, повторюся, чинником різного роду ризиків. Відтак і незручні. Тож поки що не будемо, так би мовити, й далі відкривати для себе американський континент.
«Під прицілом» тримаємо й ринок Ізраїль.
Значні сподівання – в плані розширення експортних можливостей – покладаємо на нову весняну В2В-виставку, яка буде в новому заміському виставковому комплексі і яка вже доволі привабливо розрекламована.

– А азійські? Чимало ваших колег по УАМ саме їх, насамперед, бачать перспективними для себе.
– А ми от – ні. На тих ринках масове й досить потужне власне меблевиробництво. До того ж, наша продукція є задорогòю для тих азійських країн, де великі й на перший погляд привабливі меблеві ринки.

Share This: