“УАМ в обличчях”: інтерв’ю з Денисом Будянським, власником компанії “АrtДеn”
Меблярське кредо: “Досконалість у деталях”
“Все почалося з того, що мені знадобилися кухонні меблі. Оскільки мав освіту столяра, вирішив виготовити їх самотужки. Мав чітке уявлення про те, якої кухні хотілося б. Зробив деталізацію проєкту й відправився на меблеве підприємство закупити матеріали й замовити плитний розкрій.
Через кілька днів взяв батьківський причіп і привіз цю купу незрозумілих, на перший погляд, різнорозмірних плитних обрізків додому. З інструментів у мене були дриль, шуруповерт, рівень і свердла. Мені було настільки цікавим це «LEGO для дорослих», що зібрав меблеву конструкцію без особливих зусиль і складнощів. Але моя кухня не вмістилася в призначену для неї нішу. Довелося ще потрудитися: підрізав і шліфував деталі вручну, в домашніх умовах. Після останнього штриха – установки ручок – відчув неймовірне задоволення: справився! Під сильним враженням дивився на кухню на папері й порівнював з реальною – це було “вау”! Був на сьомому небі, хвалився всім друзям, сусідам і знайомим.
Після я змайстрував собі ще велику шафу, письмовий стіл і навіть тумбу під телевізор. Вона виявилася складною для виконання: скло 20 мм, алюмінієві труби і зшивання трьох ДСП різної товщини. І я знову переміг! Мене все більше й більше вражали мої конструкції, я відчував себе, як художник після написаної картини.
Зібрав батькам всі меблі – кухню, стінку в спальні, комплект меблів для вітальні. І так само скрупульозним був щодо якості, все робив, як для себе. А там і сусіди – один, другий третій – звернулися, знайомі – і все! Я повністю занурився в меблярство. Конструював, візуалізував, зустрічався з замовниками, вибирав матеріали, закуповував, привозив, збирав і встановлював. А згодом зʼявився й перший помічник. А далі любительське меблярство оформилося у фірму. Команда поповнилася конструктором і визуалізатором”, – ось так емоційно, майже художньо свій шлях у меблярство описує власник компанії “АrtДеn” Денис Будянський.
До цього ще варто додати, що свого часу і його батько самостійно майстрував деякі меблі, а син-школяр йому підсобляв у тому. Уже в дитинстві робота з деревом йому припала до душі. Тому здобування професії столяра для нього не було випадковим. Як не було випадковим і те, що його самостійно виготовлений в училищі за програмою практичних занять стілець майстер визнав зразковим, що вкотре засвідчило: деревообробка – таки його покликання. Хоча є в активі і юридична освіта, яку йому знадобилася як підприємцю, власнику компанії.
Значимою в меблярській біографії Дениса є її ризька сторінка, яка виписалася так. Його дружині, стюардесі, зробили вигідну пропозицію в Латвії, і подружжя переїхало туди. Ясна річ, і чоловік не міг там сидіти без діла. Влаштувався в компанію, аналогічну власній, котра продовжувала функціонувати в Києві під орудою надійних помічників. А коли дружина завагітніла й перестала літати, повернулися до Києва. Свій слід у Латвії Будянський залишив і тим, що створив там представництво власної компанії.
Річна ризька робота в якості найманого працівника не була принизливою для Дениса. Вів серйозні, відповідальні проєкти. Багато чому навчився в країні, яка є буферною між Росією й Західною Європою, яка господарює за європейськими стандартами, збагатився новими ідеями. Тож по поверненню із Риги вніс суттєві корективи в роботу своєї компанії, в її ціннісні засади. Її меблярським кредо тепер: “Досконалість у деталях”. “Ми трепетно ставимося до кожного елементу меблів, опрацьовуємо його до найдрібніших деталей, завжди знаходимо ідеальну комбінацію функціональності та дизайну”, – каже Денис.
– Компанія здатна виробляти на високому рівні практично всі види корпусних меблів. Цього виявилося замало, що взялися й за такий напрямок діяльності, як будівництво?
– Вмеблювання помешкань є неодмінною складовою більшості будівельних та інтерʼєрних проектів. Свого часу ми відчули, що маємо потенціал не тільки забезпечувати цю складову в чужих проєктах, а й умебльовувати власні, так звані «під ключ». Треба визнати, що в основі цього потенціалу мій нинішній директор компанії Олексій Яловий, який двадцять років пропрацював у будівельній галузі. І коли нас доля звела, то стало очевидним, що гріх було б не скористатися тим, що він знає й може – його професійними навичками, величезним досвідом керування будівництвом масштабних обʼєктів, – продовжує Денис.
У Дениса Будянського четверо дітей, старші вже школярі, тому, напевно, ще рано говорити, чи продовжать вони справу батька, чи стане з часом “АrtДеn” сімейною справою. Та все одно поцікавилися в нього, чи хотів би він того.
– Старший, вже видно, не схильний до того, чим займаюся я. А от на двох середніх є надія. Бували на виробництві, жваво цікавляться всіма процесами меблевиробництва. Помітно, що одного більше цікавить виробництво, а іншого – офісна робота. Звісно, якщо така їхня орієнтація не зміниться, ми з дружиною не перечитимемо, аби вони утворювали меблярську династію і кайфували від роботи, як кайфую я від справи, котрою займаюся, – завершує свою розповідь Денис.

