fbpx

Історія успіху членів УАМ: ЕКСПОРТ

Не покладалися тільки на вдачу
Мабуть-таки, справжньою удачею є ті випадки, коли перші експортні шляхи для своєї продукції меблева компанія не самотужки шукає, а зарубіжні імпортери самі її знаходять і пропонують вигідні контракти. В числі таких щасливчиків ми побачили й черкаську компанію «Віко Меблі». Втім, от що про її експортну історію розповів заступник директора Андрій Безверхий.
– Не можна сказати, що ми не докладали аж геть ніяких зусиль для того, аби експортувати свою продукцію. По-перше, навчилися робити меблі такими, аби вони могли претендувати на те, що ними зацікавляться не лише українські покупці. По-друге, брали участь у київських виставках теж із метою розширити канали продажів своєї продукції. Тому, мабуть, не такою вже й випадковістю стало те, що перший наш зарубіжний торговий клієнт контактував із нами саме після однієї із галузевих виставок. Та торгова компанія була із Румунії. Вона не стала через певні цінові розбіжності нашим постійним партнером, але збагатила першим експортним досвідом. Наступного клієнта – з Литви – нам порекомендували колеги, що виробляють корпусні меблі. На жаль, і друга спроба не переросла у постійне співробітництво: цього разу торгова компанія збанкрутувала.
Звісно, й без того було очевидним, що то не діло пасивно чекати на експортну вдачу, на те, що кому треба, той сам нас знайде. Взялися самі за пошуки зарубіжних покупців. Ясна річ, передусім у тих напрямках, які вже були знайомі – в Румунії та Прибалтиці. І не безуспішно: вже майже три роки продаємо меблі румунській компанії, яка й сама має торгову мережу й торгує нашими меблями, а також реалізує їх іншим торговцям, маючи логістичні центри. Нині в нашому активі два роки безперервної праці з Латвією, близько двох років тісної співпраці з компанією «Jysk» в Україні та вихід цьогоріч на їхні ринки в Данії, Польщі, Болгарії та Швеції.
– Ви їм пропонували весь асортимент своєї продукції чи тільки якість окремі моделі?
– Звісно, пропонували все, що маємо, але вони обирали те, що могло б у них продаватися, а остаточно визначилися з тими моделями, які реально почали продаватися. Це десь близько восьми найменувань.
– Та все ж найбільш, так би мовити, продуктивним для вас виявився прибалтійський експортний вектор…
– Прибалтійсько-скандинавський, я б сказав так. Бо один із наших прибалтійських партнерів торгує і у Фінляндії. Більше того, щойно підписали контракт на поставки меблів до Норвегії, для тамтешньої мережі магазинів. На етапі перемовин із бельгійською торговою компанією. Присутні меблі нашої торгової марки і в Швеції та Данії. Але не тільки в північному напрямку компанія експортує меблі – у переліку наших імпортерів також Болгарія, Польща. Практично всі ці клієнти – уже результат наших наполегливих пошуків, часом тривалих контактів (електронних, у ході зустрічей, демонструванням зразків), перш ніж вони закінчилися підписанням контрактів.
– У вас одні й ті ж моделі купують і румуни, й норвежці чи у них смаки й уподобання різні?
– Щодо якості, то всі однаково вимогливі. А от що стосується дизайну, то вподобання скандинавських країн помітно різняться. Саме тому для них створена окрема модельна лінійка.
Як вона створювалася? По-перше, потенційні скандинавські клієнти сказали, що їх не влаштовує те, що ми мали та їм пропонували. Їхня зустрічна пропозиція була: аби ми спробували зробити для них те, що їм потрібно. Ми погодилися, але вони ще й приїздили до нас на виробництво, аби переконатися, чи в принципі здатні ми на те, чого вони від нашого виробництва очікують. Оцінювали, яке маємо обладнання, яку якість деревообробки забезпечуємо.
– Вони пропонували вам власні дизайнерські розробки?
– Ні, розробки наші. Єдине, вони орієнтували нас на певні зразки готових меблів: мовляв, потрібно щось такого ж типу.
– Мало кого із експортерів-новачків обминають організаційні труднощі, зокрема й митні. Інколи й логістичні.
– Все, що робиш вперше, зазвичай не дається просто. Це стосується й опанування митних процедур. Тим більше, якщо за все берешся сам. Зараз вдаємося до послуг брокера. Певно, якби із самого початку на брокера поклали всі митні клопоти, було б простіше, а з іншого боку – і набутий власний досвід ніколи не зайвий. Навіть у плані взаємин із брокером.
Із транспортуванням проблем практично не було. Хіба що спочатку у сезонні піки, коли транспорт нарозхват. Аби такого не траплялося, потрібно не залежати від однієї логістичної фірми, а мати в партнерах кілька. Ми швидко це зрозуміли, й нині з транспортуванням меблів за кордон не маємо ніяких складнощів.
– Не обмину й вас запитанням про експортні перспективи. Знаю ваших колег по цеху й Асоціації, котрі перспективними для себе визначили ринки арабського світу, середньоазійські. Ви в тих напрямках не кидали поглядом?
– Поки що – ні, але ми розвиваємося з кожним роком. Нам нині вистачає тих названих зарубіжних ринків, на яких наші меблі уже присутні й будуть присутніми найближчим часом – свої виробничі потужності треба співвідносити із своїми експортними амбіціями.

Рубрика “Історії успіху” започатковано в рамках грантового проекту за підтримки Швейцарського бюро співробітництва в Україні, назва проекту: “Підвищення рівня співпраці та довіри при спільній участі у міжнародних та національних державних закупівлях ” – TENDER TOGETHER.

Share This:

Подождите ...

Подписаться

Получайте самые новые новости с портала к себе на почту: