fbpx

“Цех” сімдесят другий, але за рейтингом успішності – в числі перших

Коли виробнича компанія, в даному випадку меблевиробна, а конкретно “Цех №72”, за два з лишком роки стає успішною, це робить їй честь. І ми, ясна річ, не могли не звернути увагу на цей феномен. Без особливих аналізів і роз’яснень ясно: засновники чітко побачили перспективність, грамотно, до дрібниць продумали й розрахували стратегію становлення та розвитку компанії й так само грамотно її реалізовують. І все ж ми звернулися до співвласника “Цеху №72” Ігоря Ткаченка, аби він докладніше розповів про головні складові успіху своєї компанії.

Для початку скажу узагальнено: ми успішні тому, що меблярство для нас – не робота в розумінні повинності, а захоплення, хобі, навіть значною мірою стиль життя, коли отримуєш задоволення передусім не від кількості зароблених грошей, а від результату своєї праці і творчості. Адже створення меблів, особливо із масиву – в чому компанія й спеціалізується – справа, без перебільшення, творча. Це стосується й керівництва компанії і його команди. Керівництво не повинно здійснюватися опосередковано. “Перші особи” не можуть лише планувати результат і отримувати його. Вони зобов’язані щоденно бути, що називається, в гущі процесу на всіх його етапах – від придбання матеріалів і комплектуючих до відвантаження готової продукції.

Не буду оригінальним, коли повторю розхоже твердження, що кадри вирішують все. Розуміючи це, ми при створенні компанії на цьому зосередилися прискіпливо. Підбирали працівників не просто за фахом чи досвідом столярної робити, наймали не робочі руки, а вишуковували людей, для яких робота з деревом – це справді покликання. І тому не дивно, що до нас прийшов вчитель-математик, який зрозумів, що справжнє його покликання – робота з деревом. Тим же керуючись, прийшов фотомайстер із престижної фотостудії. Якщо кадровий підхід такий, щоб найняти працівників, яким можна платити менше, то відповідні будуть і результати їхньої роботи: для них достатнім буде абияк, повинно відпрацювати “від дзвінка до дзвінка”, а все інше їх не буде цікавити.

Наступна складова успішності “Цеху” – екологічність його меблів. Екотренд – це те, на що було зроблено ставку, ще коли виношувалася ідея цього бізнес-проекту. І в цьому вбачається далекоглядність і перспективне мислення засновників компанії: вже зараз екологічна чистота продукції – незмінно лідируючий у сфері споживання світовий тренд. І годі думати, що це тимчасово, що це примха чи віяння моди. Навпаки, вимоги до екологічності в усьому тільки посилюватимуться.

В тому, щоб виробляти меблі з натуральної деревини, нема нічого оригінального, більше того – це значною мірою повернення до витоків меблярства. Цим в Україні займається, ясна річ, не один “Цех”. Але перевага “цеховиків” у тому, що роблять вони меблі краще, ніж багато інших колег по галузі. Завдяки чому? В першу чергу, завдяки тому, що підібрали кадри, про що вже сказано, по-справжньому закохані у деревообробну справу, у процес творення меблів. По-друге, “Цех” “озброєний” найсучаснішою верстатною технікою, яка виконує деревообробні операції високоякісно, високоточно, високопродуктивно, й передовими технологіями роботи з натуральним деревом. І що ще важливо – така техніка й деревообробні технології працюють, мінімізуючи відходи. Така ощадливість і така ефективність дає змогу “Цеху” з однакової кількості сировини отримувати виробів більше, ніж деякі інші деревообробники й меблярі. Знову ж таки, далеко не всі колеги й конкуренти можуть похвалитися таким верстатним парком.

В ході розмови ми підкинули Ігорю й пару дискусійних міркувань, на які він відреагував досить переконливо.

Приміром, в якості чергової переваги меблів із масиву Ігор назвав їхню довговічність: мовляв, це меблі, які слугуватимуть десятки років не тільки тим, хто їх у нас придбав, а й їхнім дітям та онукам. На це ми зауважили: чи не розрахунок тут на «совкову» ментальність наших людей, які меблі купують на десятиліття? Адже цивілізовані європейці звикли  вмеблювання своїх помешкань міняти приблизно кожні три-п’ять років. У відповідь наш співрозмовник зазначив: “Дивлячись які меблі. Справді є меблі, які на те й розраховані, що будуть через кілька років замінені. Наші ж меблі із категорії тих, які з роками ставатимуть  все ціннішими. Всім же відомо, що антикварні вироби червонодеревників – скажімо, епох Людовиків – не тільки не втратили своєї привабливості й меблевих функцій, а й у десятки разів зросли в ціні, є омріяними предметами для багатьох”.

І ще був Ігорю такий посил: годі й казати, висока екологічність меблів – неспростована їх перевага, але це й значно здорожує їх, обмежуючи тим самим число потенційних замовників і покупців. Відповідь була наступною: “Так, меблі з натурального дерева дорожчі. Їхню екологічність забезпечують й інші меблевиробні матеріали, передусім, опоряджувальні, котрі також дорожчі. Але ж ми купуємо дорогі  продукти харчування, розуміючи, що це – запорука нашого здоров’я,  здоров’я наших дітей, онуків. І хоча меблі не є продуктом першої необхідності, такий підхід і до них набуває все більшого поширення. Купити дороге, але якісне й безпечне – апріорі доцільніше, ніж придбати абияке дешеве. Це ж очевидно”.

Правда ж, переконливо?

Share This:

Подождите ...

Подписаться

Получайте самые новые новости с портала к себе на почту: