Жаль, потужності не дозволяють…
Чи може компанія, котра має в своєму доробку один зарубіжний проект, претендувати на свою експортну історію? Може, стверджуємо ми. В сенсі розповіді про її започаткування, про те, що, можливо, заважає розгортати зовнішньоекономічну діяльність, про те, чи взагалі є в неї експортні перспективи і які. Власне, про це й розповів нам співзасновник cтудії інтер’єру й меблів Cappuccino – студия интерьера и мебели Юрий Юрьев (Yurii Yuriev).
Перший експортований меблевий проект під брендом «CAPPUCCINO» зроблений на замовлення бізнесмена, який займається міжнародними вантажоперевезеннями. Історія цього замовлення така. Захотілося йому, аби інтер’єр його будинку на Сейшельських островах був зроблений в Україні. Звернувся до «CAPPUCCINO», адже студія досить промовисто представлена в соціальних мережах. У компанії з огляду на масштабність проекту співставили свої бажання із своїми можливостями й передали розробку інтер’єрного проекту партнерській компанії, зголосившись розробити для проекту кухню, адже в кухонному меблярстві головним чином і спеціалізується «CAPPUCCINO». Тим більше, що з меблів лише авторська кухня й цікавила замовника, інші меблі він купував готовими.
Загалом клієнт виявився вигідним не тільки тим, що зробив крупне замовлення, а й тим, що повністю взяв на себе, як досвідчений перевізник, всі клопоти з доставкою придбаного в Україні меблевого вантажу на далекі острови. Звісно, й митні клопоти також. Не було й потреби відправляти в супровід кухні свою бригаду монтажників – замовнику передали всю проектну документацію, всі креслення, за якими й були змонтовані меблі на Сейшельських островах.
Треба визнати, що той кухонний проект був непростим зокрема і в тому сенсі, що кухня проектувалося, базуючись на тих розмірах, які надав замовник. І хоча він свої заміри представив у відеоваріанті, все одно це не те, коли сам дизайнер-проектант на місці прив’язує проект не тільки до розмірів приміщення, а й до його архітектурних особливостей, до схеми інженерно-технічних комунікацій та й загалом до стилю всього будинку. Втім, справилися із завданням успішно, клієнт залишився цілком задоволеним. Навіть не знадобилися ті кілька «фальшок», які були надані для підстраховки – якщо раптом все ж якісь розміри не співпадуть.
Студія інтер’єру й меблів «CAPPUCCINO» досить успішна в Україні. Успішно реалізувала десятки інтер’єрних і суто меблевих проектів, чим, як мовиться, й зробила собі ім’я. Але коли трапилася така удача, про яку мріють сотні українських меблярів, – пропозиція вмеблювання кухнями готелю в Об’єднаних Арабських Еміратах – відмовилися. Непосильною для виробничих потужностей компанії виявилася така заманлива пропозиція, адже потрібно було протягом місця видати чотириста кухонь.
Із експортних історій, які ми розповіли на сайті УАМ, вже постали кілька типових перешкод, які заважають українським меблевикам виходити на зарубіжні ринки або нарощувати свою присутність на них. І от ще одна: доводиться відмовлятися від вигідних пропозицій через неможливість їх виконати в строк через обмежені виробничі потужності. Справді, дуже прикро, коли може компанія запропонувати дизайн, який влаштує вимогливого зарубіжного клієнта, вигідну йому ціну, забезпечити потрібну якість роботи, а від пропозиції доводиться відмовлятися. І тут ми знову підходимо до необхідності створювати кластерів у межах Асоціації – спільними скооперованими зусиллями під силу виконати проекти будь-якої складності.
Нещодавно в Інтернеті студія «CAPPUCCINO» на законних підставах похвалилася своїм черговим проектом кухні, успішно реалізованим спільно з інтер’єрним дизайнером Наталією Тарнавською. Завдяки тому, що вдалося креативно реалізувати уявлення одеської замовниці про паризькі інтер’єри, могло скластися враження, що це справді кухня в Парижі, а не як у Парижі. Хоча така кухня у виконанні «CAPPUCCINO» (її фрагмент на нашій заставці) цілком могла були і в Парижі. Може, згодом і буде, а поки студія зосереджена на тому, аби її представництва, зокрема у вигляді шоу-румів, були в кожному великому місті України. Втім, доведено ж, що успішність на вітчизняному ринку – стовідсоткова «перепустка» й на ринки зовнішні, так що в студії Юрія Юр’єва й експортні перспективи можуть бути цілком реальними й успішними.